До єдності істини й людства Землі

★Істина без досвіду (практики) — це «пиріг на небі»

Припустімо, хтось пробуджується до істини й якимось чином вивчає її, намагаючись зробити своєю.

Але якщо стан розуму цієї людини задовольняється «навчанням без досвіду» і на цьому зупиняється, більша частина цього, ймовірно, в ній не вкорениться.

Бо навчання без досвіду — це наче слова, почуті «думками деінде», літери, які ви лише прочитали, чи приклади, на які лише глянули. Воно залишається на рівні того, щоб замазати речі у своїй пам’яті.

Щойно мені спало на думку, що японський вислів на позначення «замазування», який буквально означає «каламутити чай», теж цікавий.

Він походить, чи не так, від «аматора, який збиває порошковий зелений чай, доки той не стане каламутним, і видає його за справжній», і вживається як метафора подібних речей.

«Замазування на шляху еволюції свідомості» також означає поводитися так, ніби ви знаєте те, що знаєте лише головою, хоча самі не втілюєте істини. Це було б марнуванням вашого цінного навчання, чи не так?

Справді зробити істину своєю означає пережити її власним серцем і тілом і стати здатним виражати її самому. Лише тоді можна сказати, що ви розумієте, що це таке. Скільки б знань без досвіду (дії) ви не напхали в мозок, це не більше ніж просто знати.

Тому те, що ви щось почули, прочитали чи побачили, не означає, що воно справді стало вашим. Поміркуйте про це ще раз у власному світлі, і дуже важливо жити, завжди шліфуючи, поглиблюючи й підносячи себе, повсякчас, щоб резонанс, що йде від самого вашого існування, завжди був резонансом істини, і щоб істина завжди проявлялася у ваших думках, словах із ваших вуст, манерах, аурі, вчинках тощо.

Якщо додати одне уточнення, то такі речі, як «читати романи, щоб розширювати знання, чи слухати музику, щоб збагачувати серце», — зовсім інша справа, тому, будь ласка, не плутайте їх.

★Що пробудить людство Землі до істини

Люди в дитинстві й отроцтві душі — це істоти, які через власний досвід вчаться відрізняти істину від неістини і, поглиблюючи рівень істини, який виражають у собі, збагачують гармонію цілого. Але, на жаль, нині ті, чия свідомість випустилася з цього етапу, ще не дійшли до того, щоб підтягнути весь світ.

Це так само важко, як докричатися до того, хто бачить сон.

Але незабаром настане час, коли всі люди Землі протверезіють (прокинуться від своєї омани), помітять: «Ох, ох, ледь не сталося», — що стояли на краю небезпечного урвища, і перейдуть на етап життя, у якому якнайкраще використовують дане їм життя.

Це також буде час, коли ви помітите, що те, чого, як ви думали, немає, є, а те, що, як ви думали, є, не існує.

Іншими словами, це означає стати людиною, яка може відрізнити істину від неістини, навчитися розрізняти думки, слова й учинки, що йдуть зі світла життя, та думки, слова й учинки, що плоско прилипли до фізичного тіла, і це також слушний момент, коли ви помітите, що стояли на голові, бачачи світ догори дриґом.

З погляду зростання душі можна сказати, що наступні 100–150 років на Землі — це епоха стрімкого зростання, від дитинства через отроцтво до юності, усе відразу.

Великою подією, поштовхом, стане той час, коли божества й духи-охоронці, що так довго вас захищали, і ми, космічне людство, матеріалізуємося й публічно з’явимося перед очима людства Землі у фізичному тілі.

Колись давно, коли наша зірка, як і Земля, блукала на межі знищення власною цивілізацією, раптом з’явилося людство еволюційованої зірки, усю нашу наступальну силу й руйнівні пристрої було знешкоджено, і коли ми були наче риба на обробній дошці, вони конкретно навчили й повели нас, як відновити наші спустошені серця й наше небо й землю.

Тоді найпершим, що вони нам сказали, було: «Садіть рослини й дайте їм розмножуватися».

Тоді нас навчили багато чому, але щодо великого напряму мені досі найбільше запам’яталися слова про те, що «піднесення й відродження мистецтва, науки й духовності — це ключ до відкриття нової цивілізації й культури», і слова про те, що «сутнісна природа людства — божественність, у кожного без винятку».

Ах так, щодо стихійних лих, опустелювання земель, аномальної погоди тощо вони також сказали нам: «Стан свідомості всього людства теж впливає на ці явища, тому передусім відродіть любов і вдячність, які ви залишили спати в корені свого духу».

Хіба це не нагадує вам про щось?

На Землі теж багато сухих земель, але це не розповідь, що звинувачує людей, які там живуть. Йдеться про те, що волога в серцях усього людства пов’язана з вологою землі.

Повернути вологу такій землі може здаватися важким лише людською мудрістю.

Правда в тому, що кожен мав би жити, ґрунтовно досліджуючи основні питання людського життя, як-от «Що таке людина?», «Що таке життя?», «Чому люди народжуються, чому живуть і вмирають?», щоб прийти до справжньої істини. Але оскільки більшість людей надто зайняті щоденним життям і не мають змоги думати так далеко, багато хто нелегко досягає цього рівня.

Такі розмови теж насправді не мають сенсу, якщо ви не сприймаєте їх як власну справу, не даєте їм опуститися на саме дно серця й вони не стають усвідомленнями, які ви реально відчуваєте через власні дії та досвід, як інтуїцією, що йде з вашого власного «світла життя». Але порівняно з тими, хто їх не чув і не читав, ті, хто доторкнувся до цього резонансу, згодом, коли настане час усвідомлення, легше поглиблять своє усвідомлення: «Ах, то ось про що йшлося в тій розмові». Тож я буду радий, якщо ви це запам’ятаєте.

★Щоб зустріти епоху, у якій істина й людство єдині

Я трохи відхилився від теми, але щоб усе людство Землі стало єдиним із резонансом божественності, який обіймає й огортає безмежний великий Всесвіт і дає життя всьому, і відродилося як божественне людство, потрібно вхопити істину, що лежить у корені всього, і жити як сама істина.

Для цього ваша свідомість та істина мають стати єдиними, і ви повинні піднятися до стану, у якому думаєте, говорите й дієте самим резонансом істини.

Спосіб втілювати це на практиці — зробити глибоке дихання, поєднане з альтруїстичною молитвою, своїм повсякденним диханням.

Більше теорій не потрібно.

Або ви це робите, або ні, от і все.

Кожна мить вашого життя — це безперервний ряд миттєвостей остаточного вибору: усе або нічого.

Основне тіло Землі неодмінно буде огорнуте резонансом істини й здійснить сходження (підніметься у вимірі), але право вирішувати, чи піднятися на цьому висхідному потоці, залишено свідомості кожного представника людства Землі.

Чи почати життя наново на зірці, де уроків більше, ніж зараз, чи піднятися на цьому висхідному потоці й продовжити подорож до джерела Великого життя, — цей вибір залишено кожному. І ви вже перебуваєте там, де можете обрати шлях піднесення на висхідному потоці.

Багато людей на Землі досі неправильно це розуміють, але ви не зникаєте навіть тоді, коли помираєте.

Свідомість, у якій би формі не була, триває вічно.

Тому, як би ви не борсалися з его, єдиний спосіб якнайкраще використати своє вічне життя — еволюціонувати у свідомості.

Я хотів би, щоб ви добре це обдумали як справу, що стосується не когось іншого, а вас самих.