Про свідоме користування свідомістю (частина 1)
Опубліковано Оновлено
★Як користуватися життєвою силою, яку всі мають однаково
Світло життя, однаково вилите в кожного…
Можливо, «сила життя» чи «життєва сила» зрозуміліше.
Кожен використовує цю життєву силу, щоб рухати своїм серцем і тілом.
А те, як розподіляти й використовувати цю силу життя, як нею скористатися, — право вирішувати це й сила керувати цим довірені кожній окремій людині у фізичному тілі.
Ви вільні використовувати її для образи й заздрості.
Ви вільні використовувати її для гніву й ненависті.
Ви вільні використовувати її для смутку й негативного мислення.
Ви вільні використовувати її бездіяльно, за інерцією.
Ви вільні використовувати її, свідомо дисциплінуючи себе.
Ви вільні використовувати її, присвячуючи себе вираженню любові.
Ви вільні використовувати її, щоб шліфувати й підносити себе.
Хоч як ви її використовуєте, ніхто не має права втручатися в це чи сили примусити до зміни.
Справді ніхто.
Окрім вашої власної свідомості.
Навіть ваше власне Вище Я, ваші божества й духи-охоронці ніколи не втручаються у свободу людини користуватися своєю свідомістю, як вона обирає.
Бо це щось на кшталт закону Всесвіту.
Тому ми й кажемо, що те, як ви користуєтеся своєю свідомістю, довірене вам.
Спрямовують використання цієї життєвої енергії, за яку ви самі відповідаєте, власне серце людини, її свідомість, думки й наміри.
Загалом вони поділяються на дві частини: свідомий розум і підсвідомість.
І ми вже казали, що свідомий розум перебуває у фізичному вимірі, а підсвідомість — в астральному вимірі.
★Відмінності в користуванні свідомістю були причиною нерівності
Ця «відмінність у тому, як використовується свідомість», іншими словами, «відмінність у тому, як кожна людина користується своєю свідомістю», і робить долі людей безмежно різноманітними й несхожими, як небо й земля.
Якщо дивитися згори на цей світ лише неглибокою свідомістю фізичного тіла, можна подумати: «Який нерівний цей світ».
За цим значною мірою стоять відмінності в тому, як використовується свідомість.
Тож якщо дивитися на ваш світ з погляду справжньої істини, можна сказати, що світло життя однаково вилите в кожного.
Ви можете подумати: «Навіть якщо говорити про те, як користуватися свідомістю, це надто туманно, я не розумію». Але якщо поглибити дихання й оселити свідомість у глибині душі, ви зможете ясно побачити, як самі користуєтеся своєю свідомістю, наче дивлячись на мальований сувій.
А, у наші дні, мабуть, зрозуміліше сказати: наче дивлячись відео.
Коротко кажучи, ви можете об’єктивно поглянути на себе згори.
Лише тоді ви починаєте розуміти: «Ах, у мене була така звичка мислення. У мене була така шаблонна схильність».
Але самого цього не досить, щоб сказати, що ви пізнали своє справжнє я.
Бо ви дізналися лише вкрай поверхневі схильності думок, що чіпляються за фізичне тіло.
Та все ж для звичайних людей у фізичному тілі дійти навіть до цього — це десятки чи сотні тисяч років переродження.
А у вашому світі що більше страждань і смутку ви мали, то більшою людиною можете стати й то добрішою до себе та інших, правда ж?
Тож досвід сум’яття й страждань від минулих життів до сьогодні аж ніяк не був безглуздим манівцем — це був необхідний, абсолютно потрібний процес. (Далі буде наступного разу)
