Зовнішнє є внутрішнім, а внутрішнє є зовнішнім (5/8)
Опубліковано Оновлено
(Продовження попередньої частини)
★Для зрілої душі немає нічого чужого
На початку попередньої розмови ми сказали: «Якщо ти можеш відпустити „думки фізичного індивідуального я“, які вважаєш собою, то зможеш виразити сутність божественності у власному єстві», чи не так?
Ось тут та розмова й ця з’єднуються.
І це «зовнішнє є внутрішнім, а внутрішнє є зовнішнім» можна застосувати й до шліфування своєї свідомості (себе) у ближчому, повсякденному житті.
Можливо, ми вже говорили про це раніше, але це пов’язано із «зовнішнє є внутрішнім, а внутрішнє є зовнішнім», тож торкнімося цього.
Ідеться про те, щоб повернути почуття, які ти маєш до інших людей і світу, і відчути їх знову як власну справу.
Роблячи так, можна також використати це, щоб виявити й відпустити «зациклення» та «припущення», які оселилися в тобі, правда?
Те, що ти вважав зовнішнім, насправді було внутрішнім, і «те, що було всередині, вивернулося й з’являлося ззовні»: ось якою була [справжня картина почуттів], які ти мав до інших людей і суспільства в «цьому світі».
Це настільки пряма, відверта істина, що зрозуміти її можуть лише люди, чия вібраційна сфера свідомості певною мірою розширилася.
Якщо сказати цей факт тому, хто ще не дійшов до цього, у його серці здійметься тайфун емоцій его й самозахисту.
Тобто его, яке людина вважає собою, намагаючись зберегти власне існування, може перетворити самозахист на бажання нападати.
Є давній вислів: «Навчай Шляху відповідно до людини».
Ми кажемо тобі це, бо твоя душа досить велика, щоб твоє серце не збентежилося, почувши це.
Вібраційна сфера твоєї душі вже досить розширилася, щоб прийняти істину, спільну для всього Всесвіту, і на практиці ти теж віддаєш розум і тіло на служіння гармонії великого Всесвіту. (Далі буде)
