Якою має бути еволюція свідомості (2)
Опубліковано Оновлено
(Продовження попереднього разу)
★Стан свідомості, який мають мати ті, хто прагне еволюції свідомості
Тут заглибмося трохи далі в те, яким має бути стан свідомості людей, що прагнуть еволюції свідомості.
«Стан свідомості, який має бути» тут означає стан розуму, ближчий до джерела життя (свідомість, що піднялася у вимірі). Як ви думаєте, свідомість, яка вважає, що все гаразд, аби лише я сам був щасливий, — це справді стан розуму, що досяг еволюції свідомості?
Ви так не думаєте?
Гаразд, тоді запитаю: який конкретно стан розуму ви вважаєте тим станом свідомості, що має бути в людини, станом розуму, який розвинувся у свідомості, свідомістю, що піднялася у вимірі?
«Стан розуму, у якому зник паркан між іншими й мною».
Угу,
«Стан розуму, що є не чим іншим, як любов’ю».
Угу, угу,
«Стан розуму, який може сприймати як щось самозрозуміле, що ціле — це я».
Так, так, саме так. Усе це правильно.
Якщо ви можете відчувати, що ціле — це ви самі, думка «Сходження вже завершено» ніколи не спаде вам на розум, доки десь на Землі ще лишається дисгармонія.
Що ближче ваша свідомість до джерела життя, то сильніше на ваше серце тиснуть тривоги, страждання, смуток, гнів і самотність людей, які ще забули істину, і ви не можете не випромінювати на земну сферу велике світло джерела життя, що посилається через вас.
Це не означає, що ви так думаєте, бо вас затягнуло у вир емоційних думок людей, які ще страждають (у пастку мурашиного лева дуалістичного протиставлення), і ви втратили власний розум. Це стан, у якому ваше серце залишається цілком ясним, не забруднюється, у яке б болотисте середовище не потрапило, а енергія, що прагне осяяти світлом життя всю темряву, яка ще лишається на землі, і спонукати людську свідомість до пробудження, щоб увесь земний світ піднявся до світу великої гармонії, де є лише світло, безупинно переповнює вас із глибини й не зупиняється.
Ця енергія — не щось нетривке, що закінчується, щойно ним скористаєшся. Це енергія великого джерела життя, яка безмежно переливається через край у міру потреби.
І хоча ця безмежна енергія ллється безупинно, вона не з тих, якими неможливо керувати. Це енергія, якою ви можете вільно керувати й виражати її своєю божественною свідомістю — велику чи малу, лагідну чи сувору.
Це і є стан розуму, у якому проголошено божественну свідомість, стан, у якому свідомість проголошує себе, свідомість «і-норі» (проголошення своєї волі як життя), істина молитовного серця. (Далі буде)
