Голос, що прагне миру: перетворити приховану більшість на відкриту

★Щоб завершилася епоха, коли серце, яке прагне миру, мусило ховатися

Почуття, з яким люди бажають, щоб «на Землі був мир» і щоб «усі були щасливі», має майже кожен, правда ж?

Але чому на Землі такі голоси не відбиваються в житті людей, у шкільній освіті чи у світі політики й економіки і люди не живуть у злагоді в цьому напрямі?

У вашому світі таку безголосу більшість називають мовчазною більшістю, і в тому, чому голос, який прагне миру, стає мовчазною більшістю, переплелося кілька чинників.

Це означає ось що: на глибокому рівні людство, щоб освоїти світ грубих вібрацій, колись покинуло свою сутність і тепер іде дорогою нового об’єднання з розсіяної свідомості, але забуло про це. На неглибокому рівні не припиняється самоствердження індивідуального я кожної людини, відокремленого від істини єдиного життя й охочого вижити. Людей вводить в оману ілюзія, що військова сила потрібна, щоб захистити свою країну від загрози інших країн, і вони не можуть зняти обладунки зі свого серця. А оскільки всі інші роблять те саме, вони не хочуть залишитися осторонь і не можуть сказати чи написати те, що справді відчувають (прагнення миру). Усе це накладається одне на одне як сукупні чинники, тож хоча багато людей щиро прагнуть миру, вони не можуть сказати це вголос.

Якби вони сказали таке, їх би цуралися, тож усі (майже всі), прагнучи миру в серці, зовні підлаштовуються під немирні правила виживання найсильнішого й слухняно живуть за ними.

У світі, де всі живуть за такими перевернутими цінностями, щоб назвати справді правильне правильним, вам, можливо, доведеться бути готовими до тертя чи зіткнень через те, що ви говорите й робите.

Дивна це, власне, річ.

Тож у світі, де люди ще не можуть показати своїх справжніх почуттів, урівноважений спосіб життя, доступний тим, хто згадав істину, — дозволити істині сяяти лише зсередини, у серці. У своїх зовнішніх словах і діях з іншими вони не підтакують усім активно, але й не показують неприязного, відштовхувального ставлення. Вони просто з усмішкою спостерігають за всіма, водночас мовчки молячись у серці, щоб божественна свідомість кожної людини відродилася якомога швидше.

★Щоб привести серця прихованої більшості до відкритої більшості

Жити так, можливо, дуже прикро, але хоч яким забрудненим був би світ, у якому ви перебуваєте, найважливіше — не затьмарювати власної божественності. І сяяти світлом життя, зливаючись (гармоніюючи) з усіма, непомітно даючи їм поштовх до Божественної іскри, — це ваша дуже важлива життєва праця.

І дуже важливо бачити все це як згасання минулих думок, які забули божественність, прощати й берегти себе та інших і бачити майбутнє, у якому кожна душа пробуджується.

Хоч як багато хтось перелічував би поганого про інших, скарг і образ, хоч би він був надзвичайно агресивним чи втратив довіру до людей, сутність кожної людини — божественність.

Як я сказав на початку, немає нікого, хто не прагнув би миру, і нікого, хто заперечував би проти того, щоб усі були щасливі.

Діючи словами й учинками, протилежними до цього, ми перетворюємо серце, яке прагне миру й спить у кожному, на відкриту більшість.

Коли це станеться, прийде справжнє сходження, і майбутнє Землі яскраво відкриється.

Тож, будь ласка, продовжуйте запалювати один-єдиний промінь світла в цілковито темному світі.

Вірячи, що пробудження відродження божественності людства — це певна дорога до відкриття майбутнього.

Бо коли отак ви, ті, хто першими еволюціонував у свідомості, продовжуватимете на всі 100% визнавати божественність кожного, не здаючись, ви зможете перетворити приховану більшість, у якої серця прагнуть миру, на відкриту більшість.