Жити, правильно використовуючи власні повноваження (Частина 1)
Опубліковано Оновлено
★Що таке ваші власні повноваження?
Ми час від часу казали вам, що добре жити, не передаючи власних повноважень іншим, чи не так?
Досі ми не пояснювали цього докладно, але з іншого боку це означає жити, виконуючи власну відповідальність (жити за принципом особистої відповідальності).
Багатьом людям може здаватися, що така розмова зовсім не цікава й не весела, але це дуже важлива істина. Насправді це основа виховання про життя, якої батьки мали б навчати дітей, а школи — учнів.
Тож сьогодні коротко розгляньмо, що ж таке повноваження, які має кожна людина, і де проходить межа між тим, що можна робити, і тим, чого краще не робити.
Спершу: які повноваження дано кожній людині? Що стосується повноважень, спільних для всього людства, то це робота, пов’язана з тим, щоб «у тому місці, становищі й обставинах, де поставлено кожну людину, творити світ гармонії, у якому всі живі істоти, природа й людство злиті воєдино».
А для кожної окремої людини це «жити, безмежно виражаючи божественність, що живе всередині». Ви не маєте права діяти за думками, що суперечать цьому (повноваженням цілого й окремої людини). Передавати іншим те, що маєте робити самі, а потім перекладати провину — це ставити все з ніг на голову, а дозволяти кому-небудь чи чому-небудь вільно маніпулювати своєю свідомістю — це теж передавати свої повноваження іншим, тож це можна назвати забороненими речами.
★Про те, що ви не маєте права діяти за думками поза своїми повноваженнями
Люди не мають права діяти за думками й учинками, що відходять від їхніх первісних повноважень (вони не уповноважені їх робити).
Звісно, ви маєте свободу вирішувати, як жити, що обирати й що втілювати, але це в межах ваших власних повноважень. Думки, слова й учинки поза цим правом відходять від законів Всесвіту, тож ви маєте повністю взяти на себе відповідальність за прибирання після них (налаштування вібрацій) настільки, наскільки відійшли.
Що це означає? Це означає прибирати безлад, що виникає внаслідок дисгармонійних думок і вчинків, які призводять до руйнування чи сум’яття.
Як ми щойно сказали, такі дії відходять від шляху. Це вчинки, що виходять за межі первісної роботи людини, спосіб життя, що виходить за межі самої причини, чому людство є людством. Тож доки ви не усвідомите, що дорога, якою йшли, була хибною, не знайдете знову правильний шлях і не виправите курс, це супроводжуватиметься відповідною мірою труднощів.
Це як біль, коли вправляєш вивихнуту кістку на місце.
Образи людей, які досі страждають на землі, також можуть мати цей бік, але це ніколи не означає звинувачувати їх. (Далі буде)
