Жити зі свідомістю в небі, що в глибині серця

Живімо в стані розуму, що не судить

До того дня, коли мир на Землі повністю втілиться на землі, напевно, буде багато подій, що затьмарюють ваші почуття, — із застереженням: «якщо ви передаєте владу над власним життям іншим», — і коли ви стикатиметеся з такими дисгармонійними подіями, вам може спасти на думку: «Мабуть, нічого не вийде».

Але ви, хто від щирого серця бажає еволюції свідомості й іде шляхом істини, живімо так, щоб жодна чорна хмара не піднялася у вашому серці, хоч би які події ви зустрічали, хоч би які новини доходили до ваших очей і вух, хоч би що говорили чи робили ваші рідні, друзі чи знайомі, хоч би що ви бачили чи чули.

Немає зовсім нічого, що могло б закрити сонце, яке сяє у вашому серці.

Окрім хмар думок, які посилаєте ви самі.

Щоб не затуляти світло життя такими хмарами думок, обіймайте й цінуйте все своєю природною лагідністю.

А потім досить просто спостерігати з того місця, де ви стоїте, таким, як воно є, за розгортанням землі, що змінюється такою, як вона є.

Для цього корисно докладати зусиль, щоб кутики вуст були підняті, а брови — розслаблені.

Бо коли ваша свідомість відійшла від божественності або ви живете неусвідомлено, кутики вуст схильні опускатися, а брови — хмуритися.

Навіть коли ви сумні, розгнівані, хочете нарікати, хочете здатися чи коли напливають будь-які інші думки, зовсім нічого не судіть, а якщо й судите, одразу відпустіть і не чіпляйтеся й не хапайтеся за жодну думку.

Це понад усе і є секрет того, як розвиватися у свідомості й жити в стані сходження.

Жити серцем неба чи серцем землі?

І замість того щоб гнатися лише за стороною, що минає, важливо також зосереджувати свідомість на світлому боці й докладати зусиль, щоб його знайти.

Досі не все було погано, а серед подій, що відбудуться на Землі відтепер, буде багато-багато світлішого, веселішого й радіснішого, ніж будь-коли.

Коротко кажучи, усе зводиться до того, чи живете ви серцем неба чи серцем землі, чи дивитеся на небо чи на землю, де зосереджуєте свідомість.

Що ви бачите, що чуєте, чого торкаєтеся, що нюхаєте, що смакуєте: уважно розгляньте, що саме добре сприймати вашим п’яти чуттям, і дайте їм цю роботу.

А якщо ще й повністю задіяти шосте й сьоме чуття, те, що ви інтуїтивно знаєте, і те, що прямо сприймаєте, то більше й бажати нічого.

Коли йдете тротуаром, дивлячись на небо, на вас ллється тепле сонячне світло, правда ж?

Мало хто, можливо, це помічає, але воно ллється незмінно навіть у хмарні чи дощові дні.

Коли ви переводите погляд, зосереджуєтеся на житті квітів і трав, комах і тварин і цінуєте їх, то відчуваєте, як перелилася через край любов, яку ви стримували, правда ж?

Де б ви зараз не були, якщо звернете там думки до глибокої любові неба й землі й дасте своїй свідомості розтанути вшир і вглиб, у вас піднімається й безмежна вдячність Великому життю.

З іншого боку, якщо ходити, дивлячись лише під ноги, ви побачите застояну брудну воду в стічних канавах, помітите викинуте сміття й блювотиння п’яниць, а вид і звук людських емоційних думок, що труться й стикаються між собою, увірветься вам в очі й у вуха, правда ж?

Коли ви жили неусвідомлено, ваше серце не сягало неба, що в його глибині, тож думки легко тягнуло до брудного на землі, ви зосереджували там свідомість і, породжуючи в серці темні хмари, затуляли сяйво сонця духовного світла (сонця вашого серця).

У такому світі на шляху еволюції, де змішалися чисте й каламутне, що ви хотіли б бачити й відчувати, живучи?

Подумаймо над цим уважно й ще раз поглянемо на те, як ми використовуємо свою свідомість.