Щоб пережити відродження ще за життя – 4

(Продовження попереднього)

Часи змінюються з величезною швидкістю

В епоху, коли весь світ Землі зазнає великого перетворення, можуть бути люди, які не відчувають чітко власного зростання.

Якщо передати це образом, то це тому, що нинішня епоха — це «епоха, коли всі разом їдуть швидкісним потягом».

Коли дивишся лише на те, що відбувається всередині швидкісного потяга, ніхто не здається таким, що мчить вагоном із величезною швидкістю, правда ж?

Це тому, що всі рухаються рівномірно з однаковою швидкістю, скажімо 300 кілометрів на годину, усі разом.

Але якщо подивитися у вікно, можна раптом відчути, що всі ви рухаєтеся з величезною швидкістю, правда ж?

Повторюватиму знову й знову: нинішня епоха — самий розпал того, як усі матеріальні й духовні вібрації дедалі більше одухотворюються, тож на мікрорівні швидкість оновлення кожної зовсім інша, ніж десять чи двадцять років тому.

Це означає, що все не має іншого вибору, як відродитися, хоче воно того чи ні.

Посеред такої епохи є щось, що неприродно йде проти дії Всесвіту.

Ти вже знаєш, що це, правда ж?

Так: думки людей у фізичному тілі.

Серед усіх живих істот, яких підтримує Земля, лише людство живе всупереч природній дії Всесвіту.

Мінерали, повітря, вода, вогонь, тварини й рослини: серед усього цього, де ніщо не йде проти рухів Всесвіту, лише думки людства, що чіпляються за матеріальні тіла, опираються, наче підлітки в бунтарському віці.

Тобі, відродженому як «один із божественного людства», що несе частину дії Всесвіту

Те, що я щойно сказав, — це факт, не більше й не менше.

Це становище, що оточує Землю нині, і стан людства таким, яким воно випадково є.

Я щойно сказав «стан людства таким, яким воно випадково є», чи не так?

Добре подумай, що означає цей вислів.

Він показує, що думки людства у фізичному тілі скінченні.

Ти думаєш, думки людства залишаться й триватимуть вічно?

Інша річ, якби це була «свідомість, виражена божественним людством, що повернулося у світ світла життя й несе частину дії Всесвіту», але хоч як думки людей у фізичному тілі розмахують своєю незалежністю й борються, думки, що повстають проти руху всього Всесвіту, мають свої межі.

Колись кожен дійде до часу, коли ясно побачить істину про себе.

Це лише питання раніше чи пізніше.

Але з погляду Всесвіту, чи хтось помітить рано, чи пізно, усе це майже одне й те саме, майже без різниці.

Завдяки накопиченню добрих думок із далеких минулих життів ти мав щастя пробудитися перед самою останньою миттю й відродитися ще за життя.

Те, що ти, відроджений, робитимеш відтепер, — показувати світові, яким покликане бути людство, що творить нову епоху.

Виражай священний резонанс у своїй свідомості, у словах, які говориш, і у своїх невпинних учинках.

Ці твої думки, слова й учинки стануть «потужним магнетизмом, що випромінюється зі світла життя», і згодом притягнуть серця багатьох людей, які ще не пробудилися.

Це тому, що «Світло життя у твоїй подобі й формі» стане останньою твердинею для заблуканого людства, що метається туди й сюди, наче «маяк у темряві» чи «орієнтир у непроглядній пітьмі».

Те, що тобі треба робити зараз, — цілковито відпустити власний інтерес і служити цілому.

Якщо так жити, навіть люди, які жили дрібно в куточку суспільства, можуть жити широко, даючи світлу життя сяяти на повну.

(Кінець)