Жити, спираючись на справжню любов – 1

Кожен неухильно рухається вперед шляхом еволюції

Нині світ переповнений методами, як жити, тримаючи емоції під контролем.

Це тому, що дуже багато людей живе з почуттями, які ускладнюють життя. Кожен із цих методів має свою користь, але ми також хотіли б поділитися шляхом, що йде ще глибше й змінює все від самого коріння серця.

Серце — це не те, що можна змусити робити бажане лише технікою; воно потроху змінюється зсередини тебе.

Але люди, які готові хапатися за соломинку, пов’язуються з людьми й методами, до яких їх веде рівень свідомості на цей момент.

Такий рух серця аж ніяк не може бути одним махом проголошений поганим сторонньою людиною.

Буває, люди думають: «Відтоді як ця людина зв’язалася з кимось дивним, вона стала наче іншою». Звісно, коли ти хвилюєшся, цілком добре тихо за нею наглядати. І навіть це в довгій перспективі — одна зі сцен процесу еволюції цієї людини, і вона має силу навчитися з цього й знову стати на ноги.

Якщо дивитися лише на поверхню, може здатися інакше.

Але насправді вона неухильно рухається вперед шляхом еволюції.

Більшість людей у фізичному тілі дивляться лише на поверхню того, що відбувається перед ними, і на власні та чужі слова й учинки, правда?

Саме тому тобі може хотітися сказати про інших те й се, але коли ти вправляєшся в роздумах про себе у світлі того факту, що «те, що ти відчуваєш щодо інших, — дзеркало твого власного серця», ти згодом з’єднуєшся також зі свідомістю духа-охоронця й божества-охоронця кожної людини, тож тобі більше не потрібно даремно критикувати, звинувачувати чи оцінювати їх збоку.

Однобічні бажання й справжня молитва любові

Як я завжди кажу, кожну людину у фізичному тілі захищають і ведуть дух-охоронець і божество-охоронець.

Це правда щодо кожної людини, без винятку.

Навіть щодо того, хто ніби зійшов із людського шляху, навіть щодо того, хто нині переживає важкий час через хворобу, травму чи втрату роботи, дух-охоронець і божество-охоронець ніколи його не покидають; вони залишаються позаду й ведуть його.

Насправді істина в тому, що свідомість духа-охоронця й свідомість божества-охоронця — це власне «Вище Я» цієї людини (справжнє Я, божественне я), але людина у фізичному тілі не усвідомить цього, доки не зможе вважати власну божественність чимось природним.

Коли ти бачиш таку людину збоку, найкраще, що можеш для неї зробити, — це молитва любові: «Нехай місія цієї людини буде виконана. Її дух-охоронець і божество-охоронець, щиро дякую вам».

Якщо трохи втратити пильність і проводити час із думками, прикріпленими до фізичного тіла, зазвичай думаєш так: «Нехай ця людина стане такою, нехай із нею буде отак», правда?

Ось чому я час від часу про це згадую. Серце, яке бажає «нехай буде так, нехай буде отак», також походить від доброти, але коли ти робиш із цього молитву, що довіряє все духу-охоронцю й божеству-охоронцю цієї людини, вона стає ще більшою любов’ю.

Як я казав днями, припустімо, ти бажаєш тому, хто страждає від нещастя: «Нехай страждання цієї людини якнайшвидше забереться».

На перший погляд, це здається прекрасним рухом серця.

Це бажання дуже дорогоцінне. А поза ним дух-охоронець і божество-охоронець цієї людини бачать глибини, яких ми не бачимо, і готують для неї найкращий шлях.

Тож, будь ласка, залишивши своє бажання одужання таким, як воно є, спробуй розширити його до молитви вдячності її духу-охоронцю й божеству-охоронцю.

Ви, хто прагне еволюції свідомості, я справді хочу, щоб ви над цим глибоко поміркували.

Бо справжню любов не можна побачити, дивлячись лише на поверхневий стан миті.

(Далі буде)