Назустріч переходу у вищий вимір людей старшого віку (5)
Опубліковано Оновлено
Попередні статті з такою самою назвою
[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-488″]
[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-489″]
[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-490″]
[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-491″]
(Продовження попередньої розмови)
★Серце сонця: стан душі, якого слід досягти в процесі дослідження життя
Коли люди шукають справжнього щастя, кожен із них без винятку усвідомлює, що не може не прагнути духовного способу життя.
Лише дійшовши до цієї точки, вони стикаються з великим питанням життя: «Що таке життя?»
Саме там люди, які цілком забули істину життя, уперше починають робити перший крок еволюції свідомості.
Пояснення цього словами може здаватися довгим, але навіть процес дістання туди відбувається миттю, за швидкоплинну мить.
У запаморочливому, динамічному розгортанні кожної теперішньої миті що ви думаєте, що кажете і як поводитеся?
Понад усе важливо уважно спостерігати за рухом думок, що проходять вашим розумом, і переписувати й зберігати їх божественною свідомістю.
Бо слова, що виходять із ваших вуст, а також поведінка, учинки й дії — усе це породжують думки, які несвідомо проходять вашим розумом.
Тут дозвольте нам знову сказати вам справжню правду: справжня людина ніколи не є грудкою думок чи чимось ненадійним, що бігає туди-сюди на волі думок.
Думки — наче хмари під сонцем життя, яким судилося з’являтися, пропливати й зникати, правда ж?
А свідомість фізичного тіла, яку ви вважаєте собою, — це індивідуальне я під цими хмарами (на землі).
Фізичне індивідуальне я на землі піддається холоду й спеці, сухості й вологості, які приносить рух вітру й хмар, і його настрій то піднімається, то падає. Але божественна свідомість, укорінена в справжньому житті, ніколи не підноситься й не падає через жоден зовнішній чинник, якому піддається.
★Божественна свідомість власного внутрішнього божества в глибинах життя
Ми завжди бажаємо, щоб ви могли проводити свої дні, стоячи в цьому стані душі.
Це ні свідомість під хмарами, ні свідомість у хмарах, ні свідомість, що пливе посеред неба чи в космічному просторі. Це свідомість, яка дивиться згори, високо над навіть небом і землею Землі, що складаються з ґрунту й неба; свідомість, що оберігає дітей життя із сонця (зірки), справжнього батька Землі (планети).
Ваші фізичні тіла — діти Землі й водночас діти сонця.
Якщо розгорнути це в глибини життя, то якщо життя Землі — це свідомість духа-охоронця, то життя сонця — це свідомість божества-охоронця.
І свідомість духа-охоронця, і свідомість божества-охоронця є у вас, їхніх дітях, і, коли ви досягаєте еволюції свідомості, ви з’єднуєтеся з ними. Це «сама божественна свідомість вашого власного внутрішнього божества в глибинах життя», де ви можете згадати більше я.
Якщо дивитися із сонця, хоч як густо шари темних хмар думок оточують Землю, вона від цього не темна й не світла, і немає відчуття щастя чи нещастя.
Сонце просто оберігає свою дитину Землю, яку кидає в процесі зростання, вкриту хвилями карми, які посилає людство.
Ви розумієте, що хмари думок споконвіку є чимось минущим, що зникає, а не тим, що залишається назавжди й не дає світлу сонця життя дійти до землі, правда ж?
Просто через те, що думки залишалися на землі чи в хмарах, люди потрапили в стан блукання навпомацки в темряві й не могли зрозуміти цього справжнього стану речей. (Далі буде)
