Вологість серця і сходження

★Вдячність — це світло, життя і волога (вода)

Вдячність — це вібрація світла.

А ще це вода, що міститься в природі й у всіх живих істотах, які складають кожне небо й землю, і водночас духовна вода, що зволожує людські серця.

Суть сьогоднішньої розмови така: вода відіграє важливу роль і в матерії, і в дусі — що більше в чомусь води, то багатше воно на життя, а що менше, то менше в ньому елементів життя. Виходячи з цього, поговоримо про те, як жити.

Навіть не знаючи докладних пояснень, ти інтуїтивно розумієш, що життя і вода тісно пов’язані, правда ж?

Людське тіло значною мірою складається з води, а тіло, з якого вода повністю пішла, називають трупом — тілом, у якому немає душі.

Навіть якщо до смерті ще далеко, то в міру того, як серце втрачає вологу, дух висихає, і ця вібрація може передаватися фізичному тілу й впливати на обмін речовин.

Рослин теж мало в сухих пустельних краях, а на родючих землях вони ростуть густо й пишно.

Якщо, пам’ятаючи про ці факти, знову неупереджено поглянути на людські серця, то в тих, хто ще тільки вирощує в собі вдячне серце, є спільна риса: волога їхнього серця стала трохи недостатньою.

Тож якщо ти відчуваєш зараз, що ґрунт твого серця трохи пересох, спробуй уже сьогодні потроху свідомо замінювати свої звички мислення. Тоді ґрунт твого серця знову набере вологи.

Чому? Бо світ Землі відтепер стане світом, у якому кожен виразно помічатиме у своїй свідомості зміну світу, — настільки, що навіть люди, зовсім не чутливі до духовного, думатимуть про вібрацію, атмосферу й становище у світі: «Щось не так, як раніше».

Саме тому, якщо зволожити ґрунт свого серця зараз, іти цією дорогою буде набагато легше.

Адже це буде наче пережити у фізичному світі той світ, де думки миттєво стають дійсністю, — те, що раніше переживали в астральному світі після смерті.

Чому серце втрачає вологу

Незабаром після народження у фізичному тілі кожен від природи й однаково мав свіже серце, сповнене вологи. Тож поміркуймо, чому з плином життя люди поділяються на тих, чиє серце втрачає духовну вологу, і тих, хто її зберігає.

Скажу наперед: це справа серця, тому вона ніяк не залежить від того, чи є в тебе економічний достаток.

Є люди без грошей, але з багатим серцем, і навпаки, є люди з грошима, але з бідним серцем.

Маючи це на увазі, подумай над відповіддю на таке запитання.

Якщо свіже, невинне серце немовляти виросте прямо, таким, як воно є, не викривившись, то яким дорослим, на твою думку, стане ця дитина?

Ті, хто має поруч таких людей, зрозуміють: це людина, у якій природно, наче вроджена властивість, живе вдячне почуття «Як же я вдячний» до всього, що підтримує її життя.

Такі люди всі без винятку мають у серці шляхетність і простір.

З іншого боку, коли людина не виросла таким дорослим, можна побачити набуті викривлення серця, спричинені впливом умов життя, суспільних обставин, батьків і братів чи сестер, друзів, учителів тощо.

Правду кажучи, коли люди з таким досвідом уже дорослі, то, яким би не було їхнє минуле оточення, вони можуть самі заново обрати стан свого серця на майбутнє. І все ж навіть серед тих, хто прагне сходження, напрочуд багато людей, які не можуть до кінця відпустити минулий біль, кажучи: «Через те й те я…», — і живуть, носячи страждання в одному куточку серця. Болісне минуле — не провина людини, але сила зцілити цей біль і йти далі завжди є всередині тебе.

А окрім цих поверхневих причин є ще й вроджена вдача, моделі думок і звички мислення, принесені з часів до фізичного народження. Людина народжується із цим записом, закарбованим у ДНК, і це думки та дії, природа яких — виявитися, коли зійдуться зв’язки, час і місце, а потім згаснути.

Наприклад, припустімо, є тиха дитина, яка не вміє вітатися з людьми.

У такому разі хтось із батьків може мати таку саму вдачу, і батько чи мати цього з батьків, дідусь чи бабуся, теж могли мати таку саму вдачу.

Дивлячись на таких людей, іноді чуєш: «Кров дає про себе знати» або «Поглянь на дитину — і пізнаєш батьків», правда ж?

Люди Землі називають це спадковістю, але якщо дійти до суті того, що таке спадковість насправді, вона складається з природи думок, моделей думок і звичок мислення, переданих від покоління до покоління предків.

Навіть у спадковості хвороб одного типу разом із медичними причинами іноді накладається така спадковість вібрацій думок.

Якщо ж поглянути, чому відбувається така спадковість вібрацій думок, таке успадкування, то існує родовід духовного світла, духовна лінія, глибша за лінію крові. Вона переписується в ДНК фізичних клітин і відроджується у свідомості теперішнього життя людини з цією ДНК, і від предків до нащадків, із далекого минулого до сьогодні, вона знову й знову виявляється й намагається згаснути.

Але багато людей, які ввійшли у фізичні тіла, майже не могли обірвати ці хибні звички мислення у своєму поколінні.

Тож думки й дії, що виявилися без контролю, ставали причинами різних негармонійних поворотів долі, передавалися дітям, онукам та іншим нащадкам і тривали аж до сьогодні.

Життя виявляється як вода

Тепер повернімося до початку: мати вологу в серці означає, що вода духовної вібрації сповна присутня у твоєму серці, правда ж?

Якщо поглянути на цей стан з іншого боку, це означає, що вдячне серце за те, що тобі дано жити, неодмінно є, усвідомлюєш ти це чи ні.

Вдячне серце — це волога (вода) духу.

І ця волога є також виявом життя в матеріальному світі.

Якщо ширше поглянути на цю вологу, вона є в усій природі й усьому живому на землі, даруючи буття всьому.

У серці, багатому на воду, життя жваве й живе. На родючій землі, у чистій воді й у повітрі з доброю вологістю рослини — матеріальний вияв життя — ростуть густо, повітря щедро оновлюється, і вони беруть участь у збереженні екосистеми.

Після всього сказаного ти вже бачиш, до чого ми ведемо, чи не так?

Саме так.

Життя виявляється як вода.

Тому для людства, найвищого з усіх створінь, дуже важливо жити, цінуючи воду, зберігаючи її чистою й дбаючи про те, щоб волога ніколи не вичерпалася.

Це також основне ставлення, з яким усе живе й природа можуть і далі жити сповненим сили життям.

Чи розгортається життя щедро в певному небі й землі, залежить, по суті, цілком від того, чи зберігається вода в небі й землі цього виміру постійно свіжою завдяки принципу оновлення.

Згадаймо корені людського серця, що існували ще до Всесвіту

Внутрішній світ серця й тіла людини — це малий всесвіт, у якому згорнуто великий Всесвіт.

Проявлений Всесвіт постає там як перенесений результат їхнього спільного середнього, і людські серця сприймають: «Ось світ тут і зараз».

Послухай.

Це важливо, тож слухай уважно.

Не так, що спершу існував Всесвіт, а згодом у ньому з’явилося людство. Спершу існувала свідомість життя, джерело людської свідомості, а вже потім постав Всесвіт, у якому сформувалися людське тіло та решта природи й живих істот.

Це означає, що без свідомості людства Всесвіт не існував би.

Саме тому, що люди не змогли усвідомити цієї основоположної істини, людство, само того не знаючи, поширювало негармонійні вібрації, шкодило багатій великій природі й породжувало викривлення, пов’язані з аномальною погодою і стихійними лихами.

Саме через думку «Спершу створено Всесвіт, а вже потім ми в ньому живемо» ви боїтеся стихійних лих більше, ніж потрібно.

Ми бачимо, що думки всього людства, яке живе на зірці, теж причетні до стихійних лих. Але це сказано не для того, щоб звинувачувати постраждалих. Це заклик до всього людства разом упорядкувати свої думки.

Саме тому, що люди ще смиренно цього не усвідомили, вони не можуть ладнати між собою чи співіснувати й процвітати разом із тваринами.

Про це я теж багато чого хотів би розповісти, але то вже розмова на інший день. Підсумовуючи сьогоднішню розмову: найважливіше над усе — знати два факти: що людське серце живе як «світло життя», яке дарує буття всьому, і що фізичне тіло підтримує в житті вся природа й кожна жива істота, — і жити з вдячністю до всього та з серцем любові.

Навіть якщо залишити осторонь такі великі розмови, то просто щоб зберегти власне здоров’я і молодість і правильно підняти своє серце й тіло, вдячне серце, що пожвавлює оновлення клітин серця й тіла, є необхідною й важливою свідомістю.