Особливості свідомості, безпосередньо пов’язаної зі священним ~ Як повернути кермо від «життя не так, як бажали, але саме так, як думали» до «життя саме так, як уявляли» ~ 2

(Продовження попереднього разу)

Я завжди кажу, що колективне середнє «природного усвідомлення» кожної людини формує майбутнє всієї Землі, але, навіть знаючи це, коли нам спадає думка на зразок «Мені не вдаються думки, слова й учинки, що світло впливають на майбутнє Землі», як вийти з цього глухого кута?

У цю важливу епоху, що визначить майбутнє Землі, у цей самий слушний час, який трапляється раз на тисячу років і дає Землі змогу приєднатися до світу Всесвіту, що може зробити кожен із нас?

Це вправлятися так, щоб мати впевненість у «свідомості світла», «свідомості істини» й «свідомості священного», які виникають із глибини власного життя й виражають і показують нашу первісну природу.

Конкретно це означає постійно посилати «Слово світла», «Слово істини» й «Слово священного» та накопичувати практику, щоб їх опанувати.

На ранньому етапі нічого страшного, якщо ваша щира свідомість ще не налаштована на «думки світла», «думки істини» й «думки священного».

Саме тому, що ми «цілком забули», це і є «практика цілковитого пригадування».

Оскільки я щойно вжив вираз «Слово», скажу трохи про різницю між «словами» і «Словом».

Слово — це сам ритм світла, вібрація, що творить Всесвіт і керує ним, безмежна сила й енергія, що дає буття всьому. Інакше кажучи, це резонанс, що відповідає стовбуру й корінню, ще глибшим за гілки й листя слів: за «листя слів», що постає у фізичному мозку як слова, за «слова», що виходять завдяки вібрації голосових зв’язок. (Японською «слова», котоба, пишуться ієрогліфами зі значенням «листя Слова».)

Слова, якими ми користувалися досі, з думкою в їхній основі: «Це фізичне тіло — я, а те — інші. Кожна людина — окреме існування. Я — це я, а інші — це інші», були, як і кажуть ієрогліфи, гілками й листям слів, незрілими словами, які не повністю виразили первісну вібрацію життя.

У нинішню епоху, коли все людство Землі може досягти відродження священного, необхідно зробити такі реальні факти, істину, своїми й виражати їх у думках, словах і вчинках.

Бо коли кожна людина з людства Землі здійснює й виражає таку істину, майбутнє Землі відкриється, виходячи за межі звичок самообмеження й самозаперечення.

Саме для цього ми, хто живе, прагнучи здійснювати й виражати істину, народилися в цю епоху.

Кожен із нас — рятівник Землі.

(Далі буде)