IN Божественної іскри й майбутнє людства – 2
Опубліковано Оновлено
(Продовження попереднього разу)
Що ми можемо залишити дітям, які житимуть у майбутньому?
Нам потрібно ще раз зупинитися й глибше поміркувати над тим, якого майбутнього ми хочемо для Землі.
Якщо ми заклопотані тим, як прожити, і шукаємо лише власного задоволення й щастя своєї родини, священна «сутність життя» в нас залишається сплячою, і силі, що відкриває майбутнє цієї зорі, важко проявитися.
Не лише старше покоління, а й працездатне покоління, яке працює в суспільстві й живе з певним, більшим чи меншим, зв’язком зі світом, чи є в них власні діти, чи ні, колись муситиме передати естафету дітям, що продовжать майбутнє Землі.
Коли ми покинемо своє фізичне життя й повернемося в інший світ, хіба не кожен хотів би передати дітям зорю, на якій якомога краще жити?
Саме це бажання стає великою причиною почати рухатися вже зараз.
У цьому сенсі цілком розумно щось робити зараз заради майбутнього Землі.
Тоді що ж найкраще робити?
Кидатися в «дуалістичну, протиставну діяльність», що збурює в людських серцях почуття «за» і «проти»?
Думати й діяти так, ніби «досить, щоб урятувалися лише я і мої близькі»?
Кожне із цього йде від своїх почуттів, але щоб принести гармонію цілому, потрібен ще ширший погляд.
Наші людські серця від початку мають духовність, що відчуває найвищу радість, коли наше існування приносить користь цілому.
Якщо думати в цьому напрямі, працювати заради великої гармонії — це, можна сказати, саме та дія, яку нам слід робити.
Коли ми зосереджуємо на цьому свідомість, зовсім нема нічого дивного в тому, щоб діяти так, аби світ, де людство, природа й усі живі істоти можуть жити щасливо й у гармонії, настав якомога швидше.
IN Божественної іскри приносить гармонію всьому
Спосіб здійснити це від самої основи — це «IN Божественної іскри».
Завдяки цьому IN людство Землі може досягти відродження священного без суворих аскез.
Завдяки цьому IN ми можемо вдихнути подих зцілення й відновлення в природний світ, який люди поранили й забруднили.
Завдяки цьому IN ми можемо дати поживу, що робить можливими співіснування й спільне життя поза ієрархією, де сильний їсть слабкого, генам усіх живих істот, яких люди експлуатували, виганяли й штовхають до вимирання.
Те, що ведмеді спускаються до людських поселень і часом нападають на людей, — явище, що виникло через те, що людство просувало освоєння природи суто задля власної зручності й зазіхало на їхню територію, тож вони приходять шукати їжу до людських осель, щоб вижити.
Від природи це полохливі тварини, і якщо в них є де жити, вони не вбивають, окрім як щоб угамувати потребу в їжі.
Вони нападають на людей, бо бояться їх, і ми вступили в час, коли треба докорінно переосмислити спосіб освоєння природи, який їх до цього довів.
Переосмисливши те, як ми жили, люди можуть наблизитися до майбутнього, де і люди, і тварини можуть жити в мирі.
Ми, людство Землі, зараз живемо на поворотному етапі, коли нам нічого не лишається, як змінити свій спосіб життя.
«Люди Землі, підніміться зараз! Якщо не зараз, то коли ж?»
Просто зараз із глибини сердець усіх людей лунає тиха передача від великого джерела життя, що закликає до такого пробудження.
(Кінець)
