Жити як той, чиє життя підтримують – 6

(Продовження попередньої розмови)

Те, що ви побачили, почули, чого торкнулися, що понюхали, скуштували….

Якщо це зворушує ваше серце, причина цього зворушення — у вас самих.

Ці думки — те, що ви самі подумали про побачене, почуте, те, чого торкнулися, тощо; вас не примусило їх думати щось інше.

Ви можете подумати: «Навіщо казати таке очевидне?», але це важливий момент.

Не об’єкти, що торкаються ваших п’яти чуттів, примушують вас щось думати; це ваша свідомість думає щось про побачений об’єкт.

Якщо ви розумієте цей механізм — що ви самі думаєте щось про об’єкти, які торкаються ваших п’яти чуттів, — людина не заблукає й не тривожитиметься.

Саме тому, що багато людей усвідомлювали це лише невиразно, вони не могли вирватися з клітки двох полюсів (світу дуалістичного протиставлення).

Я часто наводжу такий приклад: бувають випадки, коли кілька людей дивляться на одну людину, і один думає: «Це добра людина», а інший: «Ця людина мені чомусь не подобається».

Це наче кілька людей дивляться на певний колір і кожен бачить його по-різному (одному він здається червоним, іншому синім, ще іншому чорним тощо).

Чому так стається? Бо вони дивляться на світ крізь фільтр его.

Довгий час ми як людство бачили у фізичному тілі мене, вас і ту людину.

Бо ми обмежили свідомість, яка може розширитися до розмірів Всесвіту, чимось усередині фізичного тіла зростом стільки-то сантиметрів і вагою стільки-то кілограмів.

Але, як я завжди кажу, істина людини — це не така крихітна істота.

У джерелі нашої людської свідомості — велика сила, велика мудрість, що творить Всесвіт і керує ним.

Бо свідомість-джерело, що створила Всесвіт, поділилася з людством кожної планети владою створювати світ великої гармонії, який вона задумала.

Оскільки ми забули цей факт, людство розпізнавало себе й інших як окремих істот і цілком забуло, що та сама енергія, що й наше власне життя, тече також у природі й живих істотах.

Проте навіть думки, слова й учинки людей Землі, які здаються помилками, були планом Всесвіту, закладеним у процес розвитку планети.

Тож замислюватися над собою — так, але шкодувати немає потреби.

Епоха життя в цілковитому забутті істини вже минула.

Відтепер людство Землі може встановити істину життя у свідомість фізичного тіла й вільно нею користуватися.

(Далі буде)