Жити як той, кому дано життя – 1

Коли я проводжу дні, дбаючи про природу й усе живе та розпізнаючи священне в собі й інших, бувають миті, коли я відчуваю: «У цю саму мить, що зветься зараз, минуле й майбутнє накладаються одне на одне».

Це відчуття походить від практики: у кожну швидкоплинну мить, яку ми вважаємо теперішньою, спостерігати, як майбутнє, колись намальоване минулими думками людства, набуває форми, постає й зникає, а у відповідь дозволяти своїй теперішній свідомості ясно розпізнавати священне як сутність за кожним проявом, малюючи водночас ідеальне майбутнє, у якому все без винятку є таким, яким має бути.

Багато людей не думають, що «і минуле, і майбутнє існують одночасно в теперішньому».

Коли людина так не думає, свідомість просто посилає думки, що хитаються під дією явищ.

Це можна назвати «станом, у якому думки людини просто несе потік».

Як я завжди кажу, якщо ми не пройдемо процесу свідомого поводження зі свідомістю, еволюція свідомості людства ніколи не відбудеться.

Еволюція свідомості людей — це ключ до відкриття світлого майбутнього Землі.

І все ж лише дуже мала кількість людей Землі почала докладати зусиль, щоб оновити свої звички мислення.

Серед космічного людства є ті, хто тихо спостерігає, кажучи: «Це теж вибір людей Землі, тож нам залишається тільки дивитися за ними».

Багато людей Землі переконані, що «сьогодні є продовженням учора, а завтра настане таке саме, як сьогодні», але, правду кажучи, саме існування цього дня — це диво.

Те, що ви можете жити зараз, аж ніяк не слід вважати чимось само собою зрозумілим.

Цього навіть не можна уявити без погляду, що «нас підтримують у житті дари всіляких істот».

Почнімо з найосновнішого: це «сам факт, що ми можемо бути живими».

Ніхто не рухає власного серця й не жене свою кров власною силою.

Дихання теж не те, що ми робимо, думаючи «вдихну»; ми видихаємо й вдихаємо природно.

Перетравлювати з’їдене, вбирати його й використовувати як поживу, виводити непотрібне — це також робота наших клітин, а не те, що робимо ми.

Коли думаєш про такі речі, правильна відповідь полягає в тому, що справжня реальність людського існування — не «жити власною силою», а «бути підтримуваними в житті силою життя».

(Далі буде)