Спосіб життя нової епохи починається з «самої лише вдячності»
Опубліковано
Ніколи не прагни набути здібності, яка зробила б тебе вищим за інших.
Присвяти себе тому, щоб удосконалюватися й підноситися. Цього самого досить.
Тоді, коли знадобиться надзвичайна здібність, твоє Вище Я виявить її. Якщо тобі треба буде побачити невидиме, твоє Вище Я дасть тобі змогу його побачити.
Цього не варто бажати. Ті, хто перебуває глибоко в тобі, кажуть: «Коли тобі знадобиться сила, ми дамо її тобі. Зараз ми її не дали, бо вона тобі не потрібна».
Ці здібності не здобувають, намагаючись їх розвивати. Досить довіряти, що такі сили приховані в глибині людської істоти.
Якби тобі треба було летіти, ти зміг би полетіти. Якби треба було йти по воді, ти зміг би йти по воді. Якби насувалося цунамі й тобі треба було його спинити, ти зміг би навіть розділити хвилю. Якби перед тобою стояли голодні люди й тобі треба було їх нагодувати, ти міг би простягнути руку, і, можливо, на долоні з’явилася б їжа, якою ти поділився б із ними.
Та є щось важливіше, і воно стоїть на першому місці: нехай твій розум залишається непохитним за будь-яких обставин. Завжди будь одним цілим зі своїм Вищим Я. Стань людиною, яка може сказати: «Розум мого Вищого Я став моїм розумом. Слова мого Вищого Я звучать із моїх уст. Те, що моє Вище Я бажає, аби я робив, стало моїми вчинками».
Коли ти так живеш, попереду буде лише те, чого ти чекатимеш із радістю. Щоб дійти до цього, вдосконалюйся й підносься з такою радістю і втіхою, що їх годі стримати.
Як і в усьому, за яскравими відчуттями втіхи й радості стоїть глибше ставлення, яке є їхньою основою. Це серце, сповнене «самої лише вдячності». Піднеси свою свідомість до стану, у якому є лише вдячність. Плекай у собі вдячність до всього й усіх, яка раз у раз виринає з глибини.

Тоді відчуття, що вдосконалюватися й підноситися — суцільна втіха, виникне природно. Таке рідко трапляється, якщо намагатися змусити себе тішитися або радіти. Тому тобі потрібен час, щоб вправлятися у вдячності за все.
Цілком нормально думати: «За що тут дякувати?» або «Я зовсім не відчуваю вдячності». Спочатку достатньо просто виконувати ці дії. Можна робити це, навіть запитуючи себе: «Невже це справді добре?» Якщо вправлятися з відкритим серцем, справжня вдячність природно постане з твоїх глибин, хай ким ти є.
Багато людей на Землі думають: «Я ще ніколи такого не робив. Я не можу просто вирішити бути вдячним і сподіватися, що це дасться легко». Це цілком нормально. Нормально й подумки запитувати: «Чому я маю дякувати такій людині?» Навіть на цьому етапі, якщо ти усміхнешся, пом’якшиш голос і скажеш «Дякую», це виросте у справжню вдячність.
Тож спочатку можна й удавати. Можна зіграти роль. Якщо продовжувати це робити, вібрація справжньої вдячності постане зі світла твого життя.





