Як дати ангельські крила звичкам мислення й відпустити їх

Якби це було вітання між людьми Землі, тут ми сказали б: «Давно не бачилися, як ти?» Але ми завжди з вами, тож знаємо кожен рух вашого серця й тіла, включно з прихованим вами, якого не видно ні в словах, ні в діях.

Серед людей Землі, нумо подумаємо, багато хто вважає, що ніхто не дізнається, якщо мовчати, і, не усвідомлюючи цього, посилає в серці думки, що ранять інших. «Іди геть» — це ще м’яко; дехто навіть починає недбало вживати такі жорсткі слова, як «щоб ти здох».

Це картина того, як люди посилають себелюбні думки, щоб захистити себе, вважаючи, що інша людина не дізнається. Але багато хто не помічає, що енергія цих слів-лез повертається до них, наче бумеранг, і зрештою вони глибоко ранять самих себе.

Добре це знати й стримувати думки, які посилаєш, але тепер, коли Земля так одухотворилася, настав час пізнати істину на крок глибше й завершити велике прибирання серця. А саме: побачити справжню форму самообмеження й самозаперечення, дати своїм невідпущеним звичкам мислення ангельські крила слова «зникає» й відпустити їх.

«Я не любив себе». «Я не пробачав собі». «Я принижував себе».

У медитації прямо подивися на обох себе, того, хто завдав шкоди, і того, кому її завдали, і обійми їх усіх серцем Всесвіту. У світі, який ти вважаєш цим світом, титули переписуються через людські зв’язки, але у світі життя витонченість свідомості досягається виявленням божественності, поки відпускаються звички мислення. Завдяки цьому твій духовний ранг природно підіймається.

Ти вже випустився з такого стану, але миття серця оживає лише тоді, коли його продовжувати, тож не зупиняймося на дрібних усвідомленнях; продовжуймо. Як ти приймаєш ванну, щоб очистити тіло, продовжуй мити й очищати серце. Доки є життя. Тоді ти ніколи більше не повернешся до стану страждань.