Як відпустити спогади й відкрити майбутнє – 4
Опубліковано Оновлено
(Продовження попереднього)
Пізнай справжнє «зараз» і використовуй свідомість усвідомлено
Отже, продовжимо.
Ми дійшли до такого: «Пам’ять — це збережені дані, якими користується свідомість, і це аж ніяк не справжнє тіло людини. Тож візьми це до серця й навчися бачити пам’ять і себе окремо».
Зважаючи на сказане досі, заплющ очі й озирнися згори на те, як жили люди Землі.
Ну як?
Чи зміг ти зрозуміти до самих кісток, наскільки людей Землі смикали спогади, прилиплі до фізичного тіла, і як вони перестали бачити справжню форму життя?
Тепер головна тема.
Найосновніше для того, щоб відпустити спогади й відкрити світле майбутнє, — пізнати справжнє «зараз» і використовувати власну свідомість усвідомлено.
Те, що цього не вміють робити, — найбільша причина, чому люди Землі тисячі й десятки тисяч років повторювали нещасливу історію.
Тож виникає запитання: «Що таке справжнє зараз?»
Люди, які знову й знову слухали наші розмови, уже можуть ясно уявити, що є справжнім зараз, а що ні, але про всяк випадок подивімося на це ще раз.
Справжнє зараз — це те, що ти думаєш про «різні слова, учинки й явища людства», які виглядають так, ніби відбуваються просто зараз.
А те, що не є справжнім зараз, — це «минуле, яке ти сприйняв за зараз»: те, що сталося о такій-то годині, хвилині й секунді, що хтось тобі сказав, що ти зробив.
Як посіяне насіння завжди цвіте чи дає плоди
Слова й учинки людства й різні явища, що розгортаються у фізичному світі, — це, так би мовити, наче «фільм, який дивишся в кінотеатрі».
Те, що тоді показують на екрані, — це кадри з плівки, знятої колись у минулому, правда ж?
Ти дивишся, знаючи, що це не відбувається в реальному часі, правда ж?
Але люди не можуть так думати про світ, який відчувають п’ятьма чуттями, і думають: «Зараз жахливо», «Зі мною щойно погано повелися», «Зараз землетрус», «Зараз сильний снігопад», «Десь зараз пожежа», «Щойно перед вокзалом сталася дорожня аварія».
Скажу стільки разів, скільки буде потрібно: те «зараз», яке ти вважаєш зараз, не є справжнім зараз.
Це кадри, які людство створило через причини й наслідки від минулих життів до теперішнього.
Насправді це минуле.
Чому минуле з’являється зараз, запитуєш?
Так, це добре запитання.
Це тому, що кожна доля формується накопиченням минулих думок, слів і вчинків людства.
Це так само, як посіяти насіння рослини: щойно воно отримує живлення сонця й води, розцвітають квіти й ростуть плоди.
Кожна думка, слово й учинок, які людство посилає в цю саму мить, — це насіння, що творить майбутнє Землі.
Розумієш?
Усе, що відбувається в «цей час просто зараз, на який показують стрілки годинника», який ти вважаєш зараз, — це образ насіння, посіяного в минулому, що цвіте й дає плоди.
(Далі буде)
