Про зв’язки

★Люди живуть у зв’язках

За своєю природою люди — живі істоти, які підтримують своє життя завдяки зв’язкам із найрізноманітнішими істотами, чи не так?

Немає нікого, хто жив би без зв’язку з чимось чи кимось, сам виробляючи всі елементи, потрібні для підтримання життя.

Візьмімо крайній приклад: навіть той, хто каже, що не хоче ні від кого залежати, і живе відлюдником глибоко в горах, не живе в повному самозабезпеченні, створивши власну цивілізацію й культуру, ніяк не залежачи від цивілізації й культури Землі чи від повітря, води й землі.

Кожен живе завдяки комусь або завдяки чомусь, що не є людиною.

У цьому сенсі, хоч це й не стосується прямо сьогоднішньої розмови, можна сказати, що японський вислів «окаґесама де» — «завдяки вам і всьому сущому» — дуже гарний.

Люди, тварини, рослини, вода, повітря, мінерали, зірки… усі живуть у найрізноманітніших зв’язках, впливаючи одне на одного й зазнаючи впливу.

Одні з цих зв’язків видимі, інші ні, але якби всіх цих зв’язків не існувало, люди не могли б прожити й миті.

І все ж думки багатьох людей Землі легко забувають про це й часто помилково вважають, що вони живуть самі лише власними силами.

★Люди, які живуть, забувши про свої зв’язки

Чому так багато людей легко забувають про таку очевидну річ?

Є люди, яким важко з іншими, і вони проводять час удома, підтримувані сім’єю.

Є люди, які тікають із міста, щоб неквапно жити на селі, намагаючись жити так, ніби галасливий світ їх не стосується.

Є люди, які в спілкуванні з найрізноманітнішими людьми не можуть зберегти вдячне серце до чогось чи когось і відразу хочуть поскаржитися на все, що їм не до вподоби.

Найчастіше ж трапляються люди, для яких любов близьких і щоденне здоров’я настільки сприймаються як належне, що вони не можуть відчути вдячності ні до людей навколо, ні до власного фізичного тіла.

Коли Земля опиниться перед хвилиною кризи, що робитимуть такі люди, якщо не буде нікого, хто виробляв би електрику, ставив і прокладав стовпи й лінії електропередач або обслуговував їх?

Що вони робитимуть, якщо телефони, інтернет і телебачення перестануть працювати, а весь зв’язок обірветься?

Як вони збираються жити, якщо водопостачання припиниться і не буде води для щоденних потреб?

Що ти робитимеш, якщо стане неможливо виробляти, збирати, розподіляти, продавати чи купувати всілякі продукти й харчі?

Якщо одяг зникне з крамниць, а навіть тканини, щоб пошити власний, більше не буде, чи зможеш ти все життя носити один і той самий одяг без нарікань?

А якщо дороги зруйнує великий землетрус і не буде кому їх лагодити?

Як ти прибиратимеш місто, якщо не буде важкої техніки, після того як місце, де ти живеш, потрапить під велике цунамі чи великий смерч?

Якщо вже не буде кому збирати сміття, спалювати його чи закопувати, сортувати чи переробляти, як ти його позбуватимешся?

Якщо стане неможливо дістати енергію для приватних автомобілів і громадського транспорту, а засоби пересування стануть такими, як кілька століть тому, чи зможеш ти не нарікати?

Хоч яким був би твій дім, якщо ти маєш дім, де можеш жити з тими, кого любиш, і щастя жити разом, підтримуючи одне одного, нехай і скромно, чому б щиро не виявити це й не передати словами й учинками?

І навіть для людей, які думають: «У мене нікого немає», безперечним фактом є те, що вони неодмінно живуть завдяки комусь чи чомусь.

★Як прожити цю епоху без жалю

Хто може напевно сказати, що сьогоднішнє звичайне життя триватиме й завтра?

Ви живете в таку бурхливу епоху, якої ще не було в історії Землі, коли не можна знати, що станеться навіть за мить, і все ж живете цим часом, не помічаючи цього. Іноді ми дивимося на це із сумом, думаючи, що це дуже марнотратний спосіб життя.

Усе є процесом руху до досконалого завершення, тож насправді немає потреби шкодувати. Але оскільки власні зацикленості кожного згодом можуть призвести до того, що людина почне звинувачувати й судити себе, скажу так: замість шкодувати, коли щось уже сталося, значно краще цінувати теперішнє.

Саме тому те, що кожен має зробити просто зараз, негайно, — це цінувати теперішнє, дорожити всім, із чим стикаєшся, і всім своїм життям здійснювати думки й учинки любові та вдячності.

Спалюй своє життя й проживай кожен день, згоряючи дотла.

Витрачай сьогоднішню енергію сьогодні.

І так тримай свою свідомість завжди ясною, свіжою й світлою.

Якщо ти спалюєш життя повністю й не залишаєш його напівзгорілим, на завтра не перейде жодна втома.

Добре завжди залишатися порожнім.

Тоді, прокинувшись наступного ранку, ти знову наповнишся новою життєвою енергією, яскраво відчуєш свій зв’язок з усіма істотами, і відкриється стан повної вдячності, коли до всього, що підтримує твоє життя, лине лише сердечна вдячність.

Коли ти дивитимешся оком серця з цього відкритого стану, то зрозумієш, що навіть люди, які говорять чи роблять незручне для твоїх емоцій, самі взяли на себе цю роль, щоб відшліфувати й піднести тебе.

Це означає, що серця духа-охоронця іншої людини й твого власного відбиваються у твоїй свідомості, тож незалежно від симпатій і антипатій кармічних думок ти можеш розуміти такі глибші істини так ясно, ніби тримаєш їх у руці.

Щойно дійдеш до цього, хоч як змінювався б світ, тебе не зачеплять ні процес, ні невдоволення й нарікання, тож можеш бути спокійним.

Людські думки дотепер були зайняті тим, що шукали зв’язків чи відкидали їх відповідно до себелюбних емоцій, але одне можна сказати ясно: кожен живе у зв’язку з усім сущим.

Полагодь потертості в цих зв’язках.

Найкращий спосіб зробити це — привести до гармонії стосунки із самим собою.

Інакше кажучи, можна сказати, що це спершу досягнення миру у своєму внутрішньому світі.

Тоді гармонія внутрішнього світу відбивається у світі зовнішньому, і твої стосунки з усіма зв’язками приходять до гармонії.

А для цього глибоке дихання справді найкраще.

Доки ти дихаєш глибоко, і твої духовні клітини, і фізичні клітини постійно оновлюються, а старе сублімується.

Якщо просто жити так, будь-хто може досягти сходження без особливих труднощів.