Пройдімо чотири місяці, що залишилися, — щоб урятувати всі живі істоти й усю природу на борту сучасного Ноєвого ковчега (Частина 2)
Опубліковано Оновлено
Попередня стаття цієї серії
[blogcard url=”https://uk.ascension21.com/voice-of-brothers-358/”]
(Продовження попереднього)
★Віддаваймо світло життя природному світу й людству
Останні кілька десятиліть теж були бурхливим періодом, але за останні кілька років Земля вже ввійшла в період ще різкіших змін.
Нещодавно нарешті настав час, коли багато людей можуть відчути цей факт.
Тож коли люди помічають, що «відбувається щось незвичайне», дехто може сприйняти цю зміну тривожно, і їхні серця можуть похитнутися.
Адже серце, цілком переконане, що ми і є фізичне тіло, може відчувати лише дуже неглибокі, поверхневі зміни. Воно бачить лише той бік, що ніби погіршується, і перед поверхневими змінами, коливаннями, зрушеннями й зникненням видимого світу явищ на перше місце виходять і панують тривога й страх, а свідомість затягує у вир емоційної думки.
Знову й знову віддавати світло життя, щоб нагадати серцям людей, які потрапили в такі порочні кола, про надію на майбутнє, — це ваша щоденна духовна праця (божественна справа).
Лють природи щороку руйнує ваше середовище життя, чи не так?
Лише цього року ви багато разів чули слова «уперше відтоді, як ведуться спостереження».
І багато людей справді переживають жахливі страждання.
Але вода, вогонь, вітер і земля ніколи не мають наміру змушувати живе страждати.
Природа не має ані найменшої думки «зробімо комусь прикрість». Але ми бачимо, що безлад у думках людства загалом може впливати й на дію природи. Однак це не означає звинувачувати людей, які постраждали від лих.
Тож вітер, дощ і земля проливають сльози, вирують.
Повітря, вода й гори — усі плачуть.
Частково тому, що боляче зазнавати шкоди від людства, а ще тому, що вони, хоч і не хочуть нікому шкодити, змушені нести болісну роль завдавати труднощів живим істотам, що живуть між небом і землею.
★Перед реальністю, створеною людством Землі
Тепер час людству оновити своє серце, вибачитися перед усіма силами природи за руйнування й забруднення, спричинені досі людством, і принести щиру вдячність за те, що нас підтримує в житті все в природному світі.
Це стає силою, що загоює рани природного світу, зменшує його забруднення й зупиняє людство, щоб воно не продовжувало безрозсудний розвиток, наче йому належить усе, і не викидало забруднювачі.
Тож скажемо ще раз: ми бачимо, що за такими явищами, як жорстокі бурі й великі землетруси, стоять не лише звичайні природні явища, а й, накладаючись на них, образ згасання кармічних думок усього людства, накопичених між небом і землею Землі. Це не означає звинувачувати кожну людину, що постраждала від лих.
І саме тому це також те, що можна пом’якшити думками всього людства.
Коли карма людства розпадається, природа робить незвичні рухи.
Ця енергія іноді проявляється як великі сили природи.
Ось істина про стихійні лиха.
Зустрівшись із такою люттю природи, багато постраждалих у глибокій скорботі й безпорадності оплакують те, що збудували й що розірвано, чи життя близьких, покликаних на небо, і можуть лише безсило стояти, дивлячись на шрами, залишені люттю природи. Інші мужньо зустрічають труднощі й борються далі. Але мало хто відступає на крок і спокійно дивиться з погляду принципів життя на те, чому відбуваються такі явища й що можна зробити, щоб упорядкувати такі ситуації, і вживає заходів, які докорінно все змінюють.
Серед людей, що зіткнулися зі спіритуалізмом, дехто, схоже, сприймає це, думаючи: «Це велике прибирання, щоб Земля народилася знову», або «Це Армагеддон», або «Це помста природи людству». Але, правду кажучи, жодне з цього не є правильним.
Дещо трохи наближається, але жодне зі щойно згаданого не є словами, що відбивають істину такою, як вона є.
Справжня відповідь така: «реальність, створена думками, словами й учинками людства Землі».
Вам здається, що це надто різко?
Але це сказано не для того, щоб когось звинуватити, — це означає, що саме завдяки цьому людство може разом змінити майбутнє своїми думками. (Далі буде)
