Мир на Землі й піднесення духовного рангу (5/7)
Опубліковано Оновлено
(Продовження попереднього разу)
Про те, як використовувати щоденні думки, слова й дії як основу еволюції свідомості
Як ви, мабуть, зрозуміли з попереднього пояснення, багато людей Землі не можуть поважати відмінності одне одного чи мати обмін із людством інших зірок тому, що свідомість майже всього людства Землі залишається в стані «жаби в колодязі», у здоровому глузді, у який воно вірить. Забувши «сенс і мету життя», а саме підносити свій духовний ранг і розширювати широту душі, люди звикли підніматися й падати разом із почуттями вигоди й втрати, що стоять перед ними, та з поверхневими втіхами, і задовольнилися цим.
А є й люди, які, навіть не будучи задоволеними, не знають, як вийти з цього малого світу, і блукають туди-сюди, шукаючи в духовному світі.
Духовний ранг можна назвати рівнем душі людини, а також це барометр, який показує, у наскільки широкому вимірному всесвіті вона живе.
Простіше кажучи, духовний ранг людини — це те, як вона зазвичай користується свідомістю, який у неї стан свідомості й де перебувають її постійні думки.
Це можна оцінити й об’єктивно за числами «рівнів свідомості», які запропонував доктор Девід Гокінс з Америки, якого ви теж знаєте.
Отже, щоб піднести й розширити свій духовний ранг, важливим стає те, як ви щодня користуєтеся думками, а питання постає саме щодо слів і дій, які ви посилаєте на основі цих думок.
Дійшовши сюди, ми повертаємося до звичної розмови й приходимо до звичного висновку: «Усе зводиться до того, щоб прагнути еволюції свідомості й правильно користуватися щоденними думками, словами й учинками».
А найвищий спосіб досягти цього — робити своє постійне дихання дедалі глибшим без межі.
Сам Всесвіт, що містить усе створене, насправді теж дихає, але його дихання безмежно глибоке й повільне, а не поверхневе (грубе), як у людей у фізичному тілі.
Кожна людина є справді другим я самого Всесвіту, часткою його серця. Тому, роблячи власне дихання дедалі повільнішим без межі, ви наближаєтеся до серця Бога Всесвіту, до серця Всесвіту, і зливаєтеся з ним; ви згадуєте, можете вільно користуватися свідомістю й можете творити свою долю осмислено.
Загалом, коли серце зайняте лише власною зручністю, дихання стає грубим або поверхневим.
Унаслідок цього стає важко об’єднати тіло й дух, і це зазвичай впливає також на стан вашого розуму й тіла та на плин долі. (Далі буде)
