Важливість виховання про життя (частина 1)
Опубліковано Оновлено
★Чого ми маємо навчати дітей насамперед
Замість того щоб навчати малих дітей складних академічних предметів, навчайте їх законів життя й спрямовуйте так, щоб вони могли їх застосовувати.
Для цього найкраще було б замінити шкільний предмет «Етика» предметом «Життя» й підготувати середовище, де діти дізнаються, що таке «життя», вчаться ним користуватися й можуть справді виражати його у своїх думках, словах і вчинках.
Якщо на цій основі викладатимуть «інтелектуальну освіту», як-от «мову», «арифметику», «природознавство» й «суспільствознавство», що спирається на закон великої гармонії життя, разом із «фізичною культурою», яка спрямовує дітей закріплювати жвавість душі в тілі, то будь-яка дитина без особливих зусиль виросте дорослою людиною, що може жити зі світлом життя, яке сяє в її дусі й тілі.
Якщо мова не буде лише мовознавством, арифметика не буде лише математикою, природознавство не буде лише хімією чи фізикою, суспільствознавство не буде вивченням світу, обмеженого матеріальною сферою, а фізична культура стане часом, що заохочує вилив життєвої сили й сприяє розвитку розуму й тіла, тоді весь час у школі стане приємним, а еволюція свідомості кожної дитини перетвориться на те, що відбувається само собою.
З цього погляду можна сказати, що шкільній освіті на Землі досі бракувало перспективи «виховання про життя».
На Землі чимало людей, незалежно від віку чи статі, мало не втрачають із поля зору, яке дорогоцінне життя, чи не так?
Ось чому в кожну епоху не було кінця інцидентам і скандалам.
Щоб здійснити таку реформу освіти, потрібна загальна суспільна реформа, що залучає навіть державу, тож сила однієї-двох людей не змінить цього одразу. Але якщо ви спрямовуватимете власних дітей у такий спосіб удома, як доповнення до шкільної освіти, то на власні очі побачите, як їхня воля до зростання стрімко розвивається й сама собою розквітає.
Будь ласка, неодмінно пробудіть у дітях активне бажання, що може дарувати життя всім.
Дорослі, мабуть, мали б знати з власного досвіду, що, скільки б не було пасивного навчання, у якому життя не оживає, серце не зростає.
Якщо ви самі від початку мали активне ставлення до навчання, поставте себе на місце дітей і подумайте, чому їхнє ставлення до навчання схильне ставати пасивним.
Мотиви на кшталт просування після виходу в суспільство чи того, щоб стати одним із переможців у житті, не надто відгукуються в серцях нинішніх дітей.
Чому? Бо діти, що народжуються нині, часто є високими божествами, які народилися, щоб зробити Землю чудовою зіркою.
Вони часто відчувають, що й дорослі шукають справжнього щастя, тому вміють відкривати власні шляхи, а не йти готовими способами життя, нав’язаними дорослими. (Далі буде)
