Щоб підтримати витончення духовних і матеріальних вібрацій – 4
Опубліковано Оновлено
Практичний і змістовний спосіб використати свій час
Досі для людства Землі було само собою зрозумілим, що багато людей живуть, бо ними смикають інші.
Але насправді сама та мить, коли ви відчуваєте, що вами смикають, була найпрактичнішим і найзмістовнішим часом для шліфування душі.
Покажу на конкретних прикладах, що це означає.
«Він осоромив мене перед усіма». — Коли чоловік так думає, він тримає на ту людину образу, що сягає кісток, але насправді це нагода через ту людину помітити, що в його власному внутрішньому світі є «я, яке принижує себе», і «я, яке принижене собою й змушене куштувати гіркоту».
«Вона присвячує все життя великій гармонії людства. Який дорогоцінний спосіб жити. Яка справді гідна захоплення людина». — Коли ми бачимо когось, про кого можемо так подумати, здається, що наші серця хвалять ту людину, але насправді вони хвалять світло життя, божественність, що перебуває в нас самих.
«Мабуть, я йому не подобаюся. Так, я йому не подобаюся». — Коли ви так вирішуєте, бурмочучи сам до себе й навіть не перевіряючи в тієї людини, це не враження про ту людину; у вас водночас існують я, якому ви самі не подобаєтеся, і я, пригнічене тим, що не подобається собі.
«Та людина жахливо зі мною вчинила». — Коли ви помічаєте, що знову й знову повертаєтеся до цього болісного спогаду, це нагода помітити, що ви залишили і я-кривдника, яке копає й топче вас, і я-скривдженого, якого ви самі копаєте й топчете, незвільненими в темряві глибоко в серці, одне з яких будує підступи, а інше згорнулося клубком, надовго, і відпустити цю прив’язаність.
Бути Я, яке не заплутується
Якби я так перелічував далі, не було б кінця, але спостерігаючи за рухами власних думок за будь-якої нагоди в повсякденному житті, ви можете знайти такі приклади в собі.
Саме це «знаходження» пробиває припущення, що «причина не в мені», прямо дивиться фактам у вічі й спрямовує світло життя в темряву серця, куди світло не доходило.
Бо коли ви це робите, нерозв’язані думки на обох цих полюсах розвіюються, наче туман, одночасно й в одну мить.
Крім того, оскільки справжня причина, що тривожила ваші думки, повертається до неба в глибині вашого серця, ви приходите до стану душі з малою кількістю прив’язаностей.
Якщо ви продовжуєте цю практику, насправді відбувається те, що ваше серце більше не тривожиться, хоч що ви бачите чи чуєте, хоч чого торкаєтеся, що куштуєте чи нюхаєте.
При цьому поверхневі рухи думок залишаються такими, як є.
Я маю на увазі, що ви перетворюєтеся на Я, яке не хапається за думки.
Непомітно ви змінюєтеся до стану, у якому можете природно й без напруження миттю відпускати емоції.
Навіть якщо ви зіткнетеся з чимось, про що подумаєте: «Колишній я так засмутився б у такій ситуації, що не зміг би цього витримати», ви можете дати цьому пропливти повз і дивитися на це легко й бадьоро.
У ту мить ви здивуєтеся: «Невже жити завжди було так легко?»
(Кінець)
