Щоб жити, спираючись на справжню любов – 3

(Продовження попередньої частини)

Любов на суходолі (фізична) і любов великого океану (життя)

Чи ґрунтуються рухи твоїх думок на власній вигоді, чи на справжній любові — цього не можуть розрізнити думки, що дивляться на речі крізь здоровий глузд, який прилип до фізичного тіла, правда?

Тож тепер поговорімо про те, як це розпізнати.

Ось як: дивись на любов свого серця, порівнюючи її з водою.

На будь-якій землі світу вода б’є з гір і стікає до великого океану, чи не так?

Просто кажучи, потрібно лише побачити, чи є твоя любов (вода) свідомістю прісної води річок і озер, чи свідомістю морської води, що наповнює великий океан.

Якщо «подобається», що наповнює твою свідомість, легко перевертається на «не подобається» або «я тебе люблю», що наповнює твоє серце, залежно від обставин схильне змінитися на «я не можу тебе любити» так швидко, як перевернути долоню, то це можна назвати любов’ю на суходолі (фізичною любов’ю), яку незабаром викине на берег, і вона висохне.

З іншого боку, якщо «подобається» і «я тебе люблю», що наповнюють твоє серце, сяють далі, ніколи не згасаючи, навіть під дією «будь-яких нерозумних слів і вчинків» іншої людини чи «змін обставин, що зачіпають твою власну вигоду», то це можна назвати безпомилковою свідомістю справжньої любові, любов’ю великого океану (життя).

Живімо, обертаючи свідомість, як три стани води

Якщо твоя свідомість посеред великого океану, то за будь-яких обставин твої почуття ніколи не буде викинуто на суходіл, і вони не висохнуть.

Бо поблизу немає суходолу, на який вони могли б перевернутися.

У вашому світі є вислів «швидко закипає, швидко й холоне», але у шарі свідомості божественної сфери, де можуть перебувати лише ті, хто має справжню любов, свідомість не спалахує легко й не холоне швидко.

Вона просто тихо наповнює простір і плекає все.

Свідомість любові схожа на воду, що невпинно б’є з джерела життя, щоб наповнити великий океан (великий Всесвіт); любов, що виконала свою роль, випаровується й повертається на небо, а потім падає на землю дощем співчутливої любові.

Це означає вічний кругообіг любові.

Епоха «тепер» в історії Землі — це надзвичайно рідкісна, неповторна епоха, у якій можна водночас зазнати і цієї «фізичної свідомості прісної води», і «божественної свідомості морської води».

І в цьому сенсі теперішнє можна назвати «епохою солонуватих вод».

Ти чув вислів «три стани води», правда?

Це ті, що звуться твердим, рідким і газоподібним.

Вода навіть без будь-якого втручання людини, у будь-якому природному середовищі наповнює простір, переходячи туди-сюди між цими трьома станами.

Подумай. Ніщо не є таким таємничим, як вода.

Тож можна сказати, що ніщо не підходить для опису любові краще за воду.

Вода в тілі теж абсолютно необхідна людському тілу для підтримання життя, правда?

А що, якби вода в тілі випаровувалася без меж і втрачалася?

Це була б мумія.

Щоб пройти прийдешню епоху, кожному потрібно колись обрати.

Чи жити з духом, що зберігає серце, яке постійно оновлюється, ніколи не даючи своїй воді (любові) вичерпатися, чи відмовитися від оновлення й далі жити, чіпляючись за старі думки.

Що раніше буде ухвалено це рішення, то краще.

Бо той, хто творить світ, наповнений справжньою любов’ю, і той, хто живе в цьому світі, — не хто інший, як ти.

(Кінець)