Інтенсивний курс, щоб вийти з дитинства душі (2)
Опубліковано Оновлено
(Продовження попередньої розмови)
★Розвинути свідомість, що дає, яка лежить глибше за думки, що шукають
Ви чутливі, тож, мабуть, щось уже спалахнуло у вас.
Так: людей від інших живих істот відрізняє те, що за я, яке проявлене, стоїть я, яке проявляє.
Тому люди шукають любові й водночас самі є тими, хто дає любов.
Але на землі, оскільки багато людей на якийсь час забули про цей бік свідомості, що дає, світ став таким, де, навіть коли тіло виросло й стало дорослим, ядро духу (душа) ще не цілком виросло, і бажання, щоб інші щось робили для вас, зазвичай було сильнішим.
Те, що ми тут маємо на увазі під «робити для інших», — це давати любов, приймати, обіймати: дія серця, яке любить і визнає себе й інших.
Якщо порівняти цю дію з рослинами, що квітнуть у полях, і зі шляхами природи, то свідомість, що визнає, дія любові — це сама земля, поживні речовини в ґрунті, повітря, вода, сонячне світло, а також вітер і комахи, що переносять пилок.
Людська любов споконвіку анітрохи не поступається цій любові, яка виявляється в усьому світі природи. Це найвища й найбільша енергія, що дає життя всім людям і, якнайповніше, усьому в природі й усім живим істотам.
Люди, ні, не лише люди, а все існуюче, народжується й виховується любов’ю неба й землі. Те, що народилося, росте, чи сильне його самоусвідомлення, чи слабке, зберігає своє існування, а виконавши свою місію, повертається в духовний вимір. Так усе влаштовано.
Тож у дитинстві душі думати «я хочу, щоб мене любили» або «я хочу, щоб мене визнавали» (потреба у визнанні, потреба в схваленні) саме по собі не обов’язково погано.
Ми щойно казали, що помилковими є вихідна точка, звідки посилається ця думка, а також кут і напрямок, у якому вона має йти, і це призводить до того, що вас не визнають, хоч ви цього й хочете. Чи набере сили прагнення людини, яка йде до еволюції свідомості, чи зможе вона власною волею відродити впевненість у собі й повернутися до свідомості власної божественності, залежить від того, чи виправить вона вихідну точку, звідки посилається це «я хочу, щоб мене визнавали», а також кут і напрямок, у якому воно має йти.
Сьогодні ми говоримо так довго, добираючи всілякі слова, бо хочемо, щоб ви міцно збагнули цей принцип, вибралися з болота невдоволення й нестачі й опанували такий спосіб користуватися свідомістю, що сприймає водночас я, яке наповнюється, і я, яке наповнює. (Далі буде)
