Інтенсивний курс, щоб вийти з дитинства душі (1)
Опубліковано Оновлено
★Риси людей, чиї душі перебувають у дитинстві
Коли душа перебуває у своєму дитинстві, людям хочеться, щоб їх визнавали на кожному кроці, чи не так?
І в просторі трьох світів незліченні лінії думок на кшталт «Подивіться на мене», «Визнайте мене» безцільно пурхають у повітрі й повзуть по землі. (Лінії думок — це різновид електромагнітних хвиль із довжиною хвилі, меншою за рентгенівське проміння.)
Чому ці думки майже ніколи не здійснюються на землі, хоч їх бажають усі? Бо вихідна точка, з якої посилається думка «Я хочу, щоб мене визнали», а також кут і напрямок, у якому вона має рухатися, докорінно хибні. Тож вони лише масово плодять відчуття незадоволеної нестачі, і ці думки дедалі більше зв’язуються між собою як колективна свідомість.
Зрештою вони приходять до того, що заповнюють своє відчуття нестачі, забираючи в інших.
І деяких людей, що живуть у вібраційній сфері цієї колективної свідомості, вабить думка, що «любов забирає без вагань», і вони часом залишаються у вимірі свідомості, де забирають і в кого забирають, де тікають і переслідують.
Правда ж полягає в тому, що від початку «любов віддає без вагань», і віддавати слід не гроші, не речі й не зовнішню увагу та доброту, а життєву енергію, з якою людина може власними силами створювати достаток, джерельне світло життя, що змушує виринати первинну енергію, яка творить усе.
Це пов’язано з тим, що я скажу далі, тож збережи це в куточку свого серця.
Отже, на початку я говорив про дитинство душі. Яке воно, стає очевидно з першого погляду, якщо подивитися на малих дітей на Землі очима дорослого.
Усі малі діти, свідомо чи несвідомо, мають сильну потребу у схваленні, «Я хочу, щоб мене визнали», чи не так?
Навіть діти, які на перший погляд такими не здаються, усе одно глибоко в серці хочуть, щоб їх визнавали.
І всі схильні набувати впевненості, коли їх визнають, і розширювати коло того, що можуть робити, правда ж?
Це тому, що любов — найкраще живлення для зростання людей.
Думка «Я хочу, щоб мене визнали» — це, інакше кажучи, також думка «Я хочу, щоб мене любили».
І якщо висловити словами те, чого бажає все проявлене життя, це буде: «Я палко прагну, щоб мене цінували й любили».
У своїй проявленій формі кожен, свідомо чи несвідомо, спраглий того, щоб його цінували й любили.
Це сутнісний принцип життя, як і те, що рослини тягнуться до сонця, тож тут не йдеться про те, добре чи погано так думати. (Далі буде)
