Текстура думок і глибина радості, гніву, смутку й утіхи

★Про текстуру думок

Чи можеш ти зрозуміти, що думки мають «різну текстуру»? Заплющ на мить очі й уяви це.

Так, правильно. Я щойно відчув, як ти подумав: «Чи не про різницю між кармою і божественністю він говорить?» — і це саме правильна відповідь.

«Текстуру думок» можна загалом поділити на два види: вологі, розмоклі думки та сухі, гладенькі, плинні думки.

★Глибина радості, гніву, смутку й утіхи

Тоді ось наступне запитання. У вашій мові є вислів «радість, гнів, смуток і втіха», правда ж? Чи можеш ти зрозуміти, що «радість, гнів, смуток і втіха» мають глибину вимірів?

Не розумієш?

Гаразд, тоді, дай подумати, як би це сказати, щоб до тебе дійшло?

«Радість» у вислові «радість, гнів, смуток і втіха» загалом поділяється на радість, що стоїть на думках, які прилипли до фізичного тіла й бачать себе та інших окремо, і на радість, що йде від життя, коли радіє саме життя. Розумієш?

Так, і так само слово «гнів» теж має глибину. Є гнів на рівні емоційних думок, які вважають фізичне тіло собою, і є догана любові, коли дорікає саме життя. (Японською «шікарі» (догана) — це також «хікарі» (світло).)

Якщо дивитися так, ти побачиш, що й «смуток», і «втіха» у вислові «радість, гнів, смуток і втіха» теж мають глибину.

Наприклад, у «смутку» є думки, які тужать, прилипнувши до тіла, а є й думки, які відчувають смуток зі співчуттям із трохи глибшої свідомості. А якщо зазирнути ще глибше, є й «смуток» ніжного милосердя, коли саме життя дивиться на фізичний світ із люблячим смутком.

Якщо дивитися лише на поверхневі гілки й листя слова «смуток», ніколи не уявиш, що воно має таку глибину. Але коли твоя свідомість стоїть у положенні «світла життя», ти починаєш розуміти такі речі.

А в останньому зі слів «радість, гнів, смуток і втіха», у «втісі», є «втіха», коли ти сам чимось тішишся або вважаєш щось веселим, із думками, які бачать себе та інших окремо, а є й «втіха», коли тішиться саме життя.

★Коли ти можеш відрізнити життя від карми

Отже, коли ти розумієш глибину радості, гніву, смутку й утіхи, стає легше розрізняти й відділяти справжнє людське серце, свідомість життя, від думок, які забули свою сутність, кармічних думок. Коли це стається, жити стає дуже легко. Там, де ти раніше постійно чіплявся за чиїсь слова й учинки та виносив самі лише критичні й обвинувальні судження, ти й сам не помітиш, як перестанеш звертати увагу на кожне з них і вони більше не чіплятимуть тебе.

Тож тут я повертаюся до «текстури думок», про яку запитав тебе на початку. Добре завжди спостерігати, вологі твої думки чи гладенькі, і дбати про те, щоб гладеньке, плинне відчуття тривало завжди.

★Як зберігати думки гладенькими й плинними

Найпростіший спосіб для цього, який легко може виконати кожен, такий: коли думаєш: «Ой, я відчуваю вологість», керуй диханням так, щоб вдихати й видихати приблизно в п’ять-сім разів швидше за звичайний, несвідомий ритм дихання.

Коли ти це робиш, волога «текстура думок» швидко повертається до гладенького відчуття, ти перестаєш критикувати й звинувачувати себе та інших і більше не затьмарюєш «небо свого серця».

Це щоденна практика. Якщо невтомно повторювати цю практику день за днем, час, який ти можеш проводити в гладеньких, плинних думках і свідомості, ставатиме довшим, тож спробуй. Ти здивуєшся тому, як змінишся.