Жити як той, кому дано життя – 4

(Продовження попереднього разу)

Що означає, що настала епоха, коли будь-хто може згадати сутність життя й скористатися нею? Це можна сказати інакше: «через зміну вібрації, що оточує Землю, будь-кому стало легше виявити „потенціал життя“».

Докладніше: оскільки матеріальні й духовні вібрації стали тоншими, усе в цьому світі одухотворилося, тому нині стан кожного сущого ближчий до сутності життя, ніж у минулому.

Щоб це зрозуміти, треба поглянути з наукового погляду на те, як улаштоване все створене.

Тут погляньмо на факт, що люди — це істоти, яких підтримують у житті, і водночас вони мають якості тих, хто дає життя всьому.

Глибше, глибше, ще глибше, на дюжину чи більше ступенів далі, ніж «світ елементарних частинок», відкритий наукою Землі й названий атомами, протонами, електронами тощо, є стан, у якому сама вібрація життя стала частинками.

Цей стан — світ, якого не можна побачити фізичним оком, тому ми користуємося оком серця, заплющивши фізичні очі.

У самому первопочатку Всесвіту, у час його зародження, не існувало ні простору, ні зірок; існувала лише первісна свідомість.

Ця свідомість первопочатку в якусь мить забажала побачити себе.

У час первопочатку, названий Великим вибухом, було створено світ явищ, і він розгорнувся в просторі, і тоді свідомість первопочатку поділилася й виразила себе як духовну вібрацію та матеріальну вібрацію.

Духовна вібрація — це елемент свідомості кожної окремої речі, а матеріальна вібрація — елемент, що становить видиме фізичне існування.

Ці первісні елементи розгортаються в просторі з характеристиками гармонії, як-от поєднання, об’єднання й змішування, та оновлення, за якого нові елементи народжуються водночас із розпадом старих.

І ці характеристики також стали законами Всесвіту.

Уся матерія, що існує у Всесвіті, має не лише матеріальність, а й духовність.

Також живі істоти, що мають багато духовності, мають матеріальність, бо існують там як істоти з формою.

Отже, можна сказати, що кожне суще має і духовність, і матеріальність.

Досі я дав загальний нарис того, як виникли духовні й матеріальні вібрації. Розкриваючи на цій основі значення слів «настала епоха, коли будь-хто може згадати сутність життя й скористатися нею», ми можемо зрозуміти також, що означає для вібраційних станів духовності й матеріальності ставати тоншими й одухотворенішими, і бачимо, що внаслідок цього людству стало легше опанувати безмежну силу, яку життя має споконвіку, і розгорнути в цьому світі світ великої гармонії.

Тож наступного разу я напишу про це.

(Далі буде)