Підняти порівняння у вимірі

«Порівняння», що виводить серце з гармонії

Є люди, які порівнюють себе з іншими й тяжко зітхають: «Та людина може це зробити. А я не можу. Ох, як я їй заздрю».

Ми думаємо, що так користуватися свідомістю — справжня марнота. Хоча у світі досі це в певному сенсі було неминуче.

Це тому, що всі дорослі навколо вели дітей на основі власного досвіду саме цього, а наступне покоління, зробивши це своїм природним усвідомленням, нав’язувало його наступному, знову й знову.

Так на Землі склалося суспільство, де сильні поїдають слабких.

Якщо є люди, які бачать себе слабкими, а інших сильними, то «зворотне теж правдиве»: є й люди, які бачать себе сильними й дивляться згори на інших як на слабких, правда?

Переможці прославляють це гарним виразом «дружнє суперництво». А голоси переможених завжди поховані під опалим листям підсвідомості.

Людство Землі робило це покоління за поколінням.

Через перевтілення, намагаючись звести ці рахунки, жертви народжувалися тими, хто завдає шкоди, а ті, хто завдавав шкоди, народжувалися жертвами.

Але насправді нитки долі дедалі більше плуталися, вузол за вузлом, доки справи не дійшли до того, що шляху вперед не стало.

Насправді те, можеш ти щось зробити чи ні, добрі в тебе оцінки чи погані, кращий ти за інших чи ні, — лише крихітна частина людини.

І все ж люди Землі помилково сприйняли ці нав’язані цінності як альфу й омегу, переконалися, що «перемога у змаганні робить тебе переможцем у житті», і жили в грі на гойдалці з невдач і намагань обійти інших.

Кожен, хто живе в рамках сучасного суспільства, стискає зуби й терпить, навіть коли його змушують вірити, що біле — це чорне, відчайдушно намагаючись не вийти за рамки цього світу.

Це справді дивно, якщо подумати, але бувають випадки, коли, якщо цього не робити, ти й уся твоя родина можете опинитися на вулиці.

«Порівняння», що приводить серце в гармонію

Час настав, тож скажу прямо: пора вже вийти за межі звички порівнювати себе з іншими, щоб вирішувати, що добре, а що погано.

Бо важливо шліфувати й підносити себе й зробити своєю божественну свідомість, яка не похитнеться, хоч би що сталося.

Вправний спосіб застосувати порівняння для цього — порівнювати ступінь власного зростання вздовж осі часу.

Коли всі навколо порівнюють себе з іншими, тобі може здаватися важко робити це так самому.

Але це відбувається всередині твого серця, тож можна робити це, ні на кого не озираючись.

У школі й на роботі оцінки й відгуки тобі подають чіткими числами, але спершу спробуймо не надавати їм ваги.

Коли маєш власну вісь оцінювання, що ґрунтується на об’єктивних фактах про те, зростаєш ти чи ні, ти можеш це зробити.

Навіть якщо відчуваєш, що просто не можеш протистояти зовнішнім оцінкам, то якщо продовжуватимеш, не відмовляючись бути вірним собі, або ти здобудеш такі здібності, що переконають усіх у цій організації, або перед тобою з’явиться середовище, яке ідеально тобі пасує, і ти перейдеш туди.

Але по-справжньому важливо продовжувати практику, щоб набути всебічної, цілісної людяності.

Коли незабаром на Землі розгорнеться нова цивілізація, зовсім не схожа на все попереднє, настане час, коли ти зрозумієш справжнє значення того, що ми тобі тепер кажемо.

І ти подумаєш:

«Як добре, що я не здався».