Щоб зробити своїм погляд божественної сфери (2)
Опубліковано Оновлено
(Продовження попередньої розмови)
★Розмова про пізнання власного великого джерела (початку)
Те, що лежить у центрі цього справжнього серця й справжнього тіла, називають ядром Всесвіту.
Його можна назвати серцем Всесвіту, Богом Всесвіту або ядром Всесвіту (японською всі три вимовляються «учю-шін»). Це первісна енергія вібрацій елементарних частинок, що течуть в основі всього створеного.
Ця свідомість великого джерела (первісне світло життя), вібрація початку, під час творення Всесвіту, у первозданну мить, коли ще не було у Всесвіті ні простору, ні нічого іншого, спершу дала засяяти власному світлу й поділилася на кілька променів, що стали джерелами матеріальної вібрації й духовної вібрації.
Один із них — це божественне людство, істота, що служить руками й ногами свідомості великого джерела, відгалужуючись від неї безпосередньо.
Водночас свідомість великого джерела сповна використала котодаму (дух, що живе в словах), щоб створити простір Всесвіту, зібрала там матеріальні й духовні вібрації, на які поділилася й у яких виразила себе, і створила зірки.
Тоді первісне божественне людство взяло кожне під свою опіку зірку, узялося за творення неба й землі цієї зірки й створило вимір божественного світу.
Потім воно само вдягнуло божественні тіла, жило там і почало працювати над розвитком цього світу.
На цьому етапі світ, який утвердило божественне людство, усе ще був досконало гармонійним світом миру, і творити дійсність Словом було легко.
Коли той світ було завершено, божественне людство далі огрубило вібрацію й створило вимір духовного світу, вдягнуло духовні тіла й працювало над розвитком духовного світу.
На цьому етапі вібрації речей, що мають форму, і серця (матеріальна вібрація і духовна вібрація) стали трохи грубшими, але вони все ще могли вільно змінювати вібрацію енергією Слова й за власною волею творити явища.
Завершивши розвиток духовного світу, божественне людство далі розширило й огрубило вібраційну сферу ще більше, створило вимір астрального світу, вдягнуло астральні тіла й працювало над розвитком астрального світу.
І нарешті воно створило вібраційну сферу на найдальшому краю Всесвіту, де вібрацію вже не можна було зробити грубшою (матеріальний світ), вдягнуло фізичні тіла й почало працювати над розвитком матеріального світу.
На цьому етапі божественне людство стало людськими істотами, яких називають людством.
Потім, упродовж кількох поколінь, дедалі більше людей жило своїм життям, керуючись власним себелюбством.
Лише коли справи дійшли до цього, людство вперше почало нехтувати божественністю, сутністю життя, і почало забувати свій первісний намір: разом здійснювати творчу діяльність серця Всесвіту. (Далі буде)
